За лаштунками суперечливої лікарні Odrex приховується минуле, що переплітається з гральним сектором, офшорними зонами та контактами з рф. А головні бенефіціари, котрі раніше були причетні до виробництва гральних машин і наживалися на залежності від азартних ігор, тепер керують медичною установою, де вартість прорахунку – людське життя.
Гучна приватна лікарня Odrex створює вигляд сучасної медичної організації європейського рівня. Разом з тим, за її зовнішністю все чіткіше проглядається зовсім інша хроніка – з гральним бізнесом, офшорами, фірмами-посередниками та відносинами з росією. Хто ж насправді ті люди, що стоять за лікарнею “Одрекс”, як фінанси від азартних ігор перетворилися на медичну справу та яка роль у цьому всьому росії, читайте в публікації УНН.
Від гральних апаратів до “медицини”: генеза бренду Odrex
Генеза торгової марки Odrex почалася задовго до того, як ця назва засвітилася на фасаді приватної лікарні. Компанію з ідентичною назвою було зареєстровано в Одесі ще в 1997 році. Офіційно для виробництва, фактично – вона займалася імпортом і ремонтом уживаних гральних автоматів.
Згодом підприємство під назвою Odrex перекваліфікувалося з ремонту старих “одноруких бандитів”, завезених з-за кордону на виготовлення гральних машин, ігрових столів і рулеток у великих обсягах. Вже йшлося не про десятки, а про тисячі одиниць продукції щорічно – частина з яких відправлялася за межі України.
Компанію було зареєстровано в Одесі на вулиці Розкидайлівській – за тією ж адресою, де й донині “знаходяться” юридичні особи, що мають відношення до діяльності неоднозначної лікарні Odrex.
Співвласниками грального підприємства на різних етапах були Тігран Арутюнян, Леонід Кучук та Ірина Зайкова – особи, які згодом виникнуть вже в зовсім іншій іпостасі: як ключові персони проєкту під назвою “Медичний дім”.
“Невада”: ланка між Odrex і росією
У 2001 році підприємство вийшло на новий щабель. Арутюнян і Кучук заснували компанію “Невада”, яка займалася адмініструванням власних гральних залів. Компанію було зареєстровано все за тією ж адресою на Розкидайлівській, що знову підтверджує єдиний бізнес-контур.
Саме через “Неваду” гральний бізнес Odrex розпочав активну експансію за кордон. У російських реєстрах журналісти знайшли цілу мережу компаній з однаковою назвою “Невада-Х”, де “Х” відповідало найменуванню російського міста або регіону. Такі фірми масово реєструвалися у 2002–2003 роках – у час, коли українські гральні автомати активно поставлялися на ринок РФ.
Особливої уваги заслуговує ТОВ “Невада-Самара” – російська компанія, з якою було пов’язане дочірнє підприємство “Ослан”. Саме з цими структурами журналісти асоціюють подальшу діяльність Віктора Бежинару.
На сьогодні всі ці російські компанії офіційно ліквідовані. Втім, сам факт їх існування засвідчує: бізнес, з якого згодом “виросла” лікарня Odrex, десятиліттями функціонував у тісній взаємодії з російським сектором азартних ігор.
Віктор Бежинару: від ігорки до медицини
Ім’я Віктора Бежинару виринає у цій історії не просто так. За інформацією журналістів, людина з ідентичними ПІБ ще з початку 2000-х років була задіяна до питань безпеки у гральному бізнесі Odrex. Саме в той час, коли “Одрекс” та “Невада” активно розширювали свою присутність, зокрема за межами України.
Згодом Бежинару став керівником і засновником ряду компаній, які не мали жодного відношення до медицини, натомість фігурували у гучних кримінальних провадженнях. Йдеться про фірми, які брали участь у сумнівних тендерах, де закуповувалося обладнання за цінами, в рази вищими за ринкові, а сам товар мав ознаки технічної непридатності. Саме ці обставини стали предметом уваги Державного бюро розслідувань, яке повідомляло про перевірку можливих зловживань, завищення вартості обладнання та використання ланцюга пов’язаних компаній для виведення коштів. Фінансові потоки в подібних схемах, за інформацією слідства, проходили через ланцюг компаній з ознаками фіктивності, після чого “розчинялися” на рахунках інших юридичних осіб.
Водночас Бежинару не був стороннім спостерігачем і для медичного проєкту. У певний момент саме він опинився серед осіб, які отримали прямий контроль над компанією, що забезпечувала роботу лікарні Odrex. Це сталося вже після того, як навколо медзакладу почали з’являтися скандали та увага правоохоронних органів. Таким чином, Бежинару став не просто другорядною особою з гральним минулим, а людиною, яка безпосередньо зайшла у структуру Odrex у переломний для лікарні період.
Як і інші співвласники Odrex Бежинару, зберіг інтерес до гральної сфери. Він досі є співзасновником компанії, основним видом діяльності якої офіційно зазначено організацію азартних ігор. А його партнер у цьому бізнесі володіє торговими марками, безпосередньо пов’язаними з цією індустрією.
Чому власникам грального бізнесу довелося вдатися до медицини?
У 2009 році ситуація для грального бізнесу в Україні кардинально змінилася. Після трагедії у гральному залі в Дніпрі держава фактично заборонила діяльність гральних автоматів і залів. Для компаній, які роками функціонували у цій сфері, це означало необхідність термінової реорганізації бізнесу.
Саме у цей період структури, пов’язані з брендом Odrex та компанією “Невада”, почали змінювати профіль діяльності. Спочатку під тією ж назвою з’явилася страхова компанія, а вже у 2012 році – медичний проєкт, який згодом перетворився на гучну приватну лікарню в Одесі.
Підтвердження цієї трансформації можна віднайти у відкритих реєстрах. Зокрема, Ірина Зайкова залишалася співвласницею “Невади”, компанія “Одрекс” у формі ТОВ фігурує серед засновників Української асоціації діячів грального бізнесу, а на Зайкову зареєстровані торгові марки “Одрекс”, під якими раніше надавалися послуги азартних ігор.
Таким чином, змінилася вивіска та сфера діяльності, проте ключові особи та бізнес-зв’язки, сформовані ще у гральному бізнесі, нікуди не зникли.
Російський відбиток в бізнесі Odrex
Сукупність зібраних фактів вказує: бізнес-імперія, частиною якої сьогодні є лікарня Odrex, формувалася роками у середовищі грального бізнесу з активною присутністю на російському ринку. Саме в той період було закладено фінансові, корпоративні та управлінські зв’язки, які згодом трансформувалися у “медичний” проєкт.
На тлі численних інцидентів навколо лікарні, летальних випадків пацієнтів та свідчень їхніх родичів про фінансовий пресинг, виникають логічні питання: Чи не було перенесено методи роботи з азартної індустрії, з її максимізацією прибутку за будь-яку ціну – у сферу, де вартість помилки вимірюється людським життям? І чи мають право люди, які заробляли на лудоманії зараз займатися “лікуванням” українців?