ПриватБанк змушує громадянку сплатити кредитний борг на суму 14 627 гривень, котрий виник внаслідок дій зловмисників.
ПриватБанк виставив клієнтці кредитну заборгованість у розмірі 14 627 гривень. Втім, вона відмовляється її погашати, оскільки грошовими ресурсами заволоділи шахраї. Про це повідомляється в рішенні Біляївського районного суду Одеської області, оприлюдненому 23 січня 2026 року.
Жінка звернулась до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв’язку з цим підписала заяву № б/н від 01.12.2011 року. Згодом обсяг кредитного ліміту збільшився до 25 тисяч гривень. Вона не внесла вчасно банку гроші для ліквідації заборгованості за борговими зобов’язаннями, у зв’язку з чим станом на 22.03.2020 року має заборгованість у розмірі 14 627 гривень, в тому числі 10 993 гривні – заборгованість за простроченим тілом кредиту та 3 634 гривень – заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочене тіло кредиту відповідно до ст. 625 ЦК України.
Дана громадянка надала заперечення на позов, в якому просила у задоволенні позовних вимог банку відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вказала, що в позовній заяві зазначено, що вона була ознайомлена з умовами і правилами надання банківських послуг та тарифами банку. В умовах та правилах надання банківських послуг зазначено, що останній є публічним договором приєднання, який укладається у встановленому ст. 634 ЦК України порядку, а саме умови договору встановлені банком і розміщені в мережі інтернет на сайті https://privatbank.ua/terms. З будь-якими іншими документами її не було ознайомлено. Також, зазначає, що зі змісту позовної заяви неможливо зрозуміти, коли настав момент прострочення виконання зобов’язання у зв’язку з невнесенням нею платежу по кредиту, незрозумілим також є неінформування боржника про прострочення і відсутність вимоги банку про дострокове погашення кредиту. Окрім того, банку достеменно відомо, з отриманої ним заяви поданої нею про вчинення 19.02.2019 року невідомими особами злочину, внаслідок дій яких, банком здійснено незаконне злочинне списання з належного їй банківського карткового рахунку коштів, на які надалі без законних на те підстав нараховувалися штрафні санкції. Припинила ініціювати будь-які операції з грошима на рахунку з 19.02.2020 року (після неправомірного списання і блокування з боку банку особистого кабінету та телефону в цілому). При цьому вона платіжну картку не губила, номер телефону нікому не повідомляла та іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, не розголошувала. На її думку, станом на 24.03.2020 року кредитні гроші повернуті в повному обсязі. Разом з тим, звертає увагу суду на те, що з позовної заяви видно, що за кредитним договором банком, в односторонньому порядку збільшено розмір відсоткової ставки 01.09.2014 року до 34,80 %, а 01.04.2015 року до 43,20 %. Але банком не надано доказів належного повідомлення її про збільшення розміру відсоткової ставки за користування кредитом в односторонньому порядку. Водночас, банком пропущено термін на звернення до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи це тим, що з розрахунку заборгованості, який надано банком, видно, що розрахунок заборгованості на штрафні санкції позивач розпочинає з 01.06.2015 року. З урахуванням викладеного, саме з 01.06.2015 року повинна відраховуватися позовна давність по періодичних платежах, а з вказаним позовом банк звернувся до суду 01.04.2020 року.
Яке було рішення суду?
Суд відмовив ПриватБанку в задоволенні позову. Фінансовою установою не підтверджено, що спірні операції 19.02.2019 року були здійснені жінкою та що саме вона отримала і використала кредитні кошти.
“Суд дійшов висновку, що позивачем не доведено, що спірні операції 19.02.2019 року були здійснені відповідачкою і що саме вона отримала та використала кредитні гроші. Разом з тим, згідно з розрахунком, заборгованість по простроченому тілу кредиту становить 10 993 гривень, яка утворилася починаючи з 19.02.2019 року до 18.03.2021 року. Але згідно з випискою по рахунку за договором № б/н станом на 24.03.2020 року, починаючи з кінця операційного дня – 19.02.2019 року по 01.03.2020 року відповідачка жодних операцій по рахунку не здійснювала, що ставить під сумнів розрахунок заборгованості, як належний і допустимий доказ наявності заборгованості відповідачки, так і твердження представника позивача щодо активного використання відповідачкою послуг банку, а саме користування послугами «Миттєва розстрочка». Щодо позовної вимоги про стягнення заборгованості за простроченими відсотками, суд дійшов наступного висновку. Обґрунтовуючи право на нарахування заборгованості, банк посилався на анкету-заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг в ПриватБанку, але в анкеті-заяві про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, підписаній відповідачкою 01.12.2011 року, яка містить лише персональні дані відповідача, дату та її підпис, та не містить таких основоположних умов, виходячи з яких суд мав би реальну можливість установити укладення договору, а саме дані про істотні умови кредитного договору відповідно до узгоджених тарифів обслуговування кредитної картки (відсоткова ставка, яка мала б відповідати правовідносинам сторін, розмір пені, номер кредитної картки, рахунок та строк її дії, цільове призначення кредиту), разом з тим, в зазначеній анкеті-заяві є посилання на картковий продукт, який відповідачка мала намір оформити на своє ім`я, а саме «Дебетова особиста картка». Крім того, до матеріалів справи не долучено паспорт споживчого кредиту на кредитні продукти та витяг з тарифів обслуговування кредитних карток, що є неможливим для суду повно та всебічно надати оцінку доказам, які є суперечливими. Також, в порушення ч. 4 ст. 16 ЗУ «Про споживче кредитування» (в редакції, яка діяла на момент виникнення правовідносин), матеріали справи не містять копії письмової форми повідомлення споживача про затримку сплати частини споживчого кредиту із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Отже, суду не підтверджено належним чином існування за вказаним кредитним договором визначеного позивачем розміру заборгованості за простроченим тілом кредиту та відсоткам, а отже суд приходить до висновку про недоведеність позовних вимог банку. Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що позовні вимоги до відповідачки про стягнення заборгованості є необґрунтованими та не підлягають задоволенню”, – акцентував суд.