“`html
У громадянки перестала функціонувати SIM-картка Київстар, а згодом стало відомо про оформлення двох позик
Громадянка з’ясувала, що її номер телефону Київстар неактивний, тому зробила відновлення SIM-картки. Пізніше їй почали телефонувати незнайомі особи, котрі вимагали сплату грошей за кредитними угодами на загальну суму 24 161 гривню, які вона не підписувала. Про це йдеться у постанові Долинського районного суду Івано-Франківської області, оприлюдненій 22 січня 2026 року.
В проміжку з 19.03.2025 року по 26.03.2025 року жінка перебувала за кордоном, а саме в Республіці Польща. 25 березня 2025 року їй в мобільний додаток “Дія” надійшло сповіщення про запит на її кредитну історію для цілей надання позики від 25.03.2025 року, кредитор – ФК “АБЕКОР”, однак вона не подавала запити на жодні позики. Після повернення в Україну, констатувала, що її номер мобільного зв’язку не працює, в зв’язку з чим 27.03.2025 року здійснила заміну SIM-картки. Тобто у період з 19.03.2025 року по 26.03.2025 року не користувалася номером. З моменту відновлення мобільного номера телефону, почала одержувати виклики від невідомих осіб, котрі вимагали сплату грошових коштів в загальному обсязі біля 25 тисяч гривень за кредитними угодами, які не укладала. Звернулася до служби підтримки до оператора “Київстар”, котра проінформувала її, що з її номера було декілька невірних спроб авторизуватися у банківську систему та спам-виклики. Більше інформації надано не було. Після цього звернулась за юридичною допомогою. В ході консультації було встановлено, що в раніше створених нею особистих кабінетах на сайтах фінансових компаній з’явилися два нових кредитних договори. З особистих кабінетів отримала копії договору про видачу грошей у позику, включно і на умовах фінансового кредиту від 25.03.2025 року та угоди позики “Бездоганний” від 25.03.2025 року. Угода була укладена на суму позики 4 500 гривень, терміном пільгового кредитування на 30 днів під відсоткову ставку 1,35% у пільговий термін та 1,59% у стандартний термін. Відповідно до п. 4.1, видача (надання) позики клієнту за цією угодою відбувається шляхом переказу грошей на рахунок клієнта за стандартом IBAN, та/або операції за яким можуть бути здійснені з використанням реквізитів платіжної картки, реквізити якої вказані клієнтом в особистому кабінеті, і котра, визначена клієнтом в якості основної платіжної картки. Угода була укладена на суму позики 19 661 гривню терміном пільгового кредитування на 525 днів, з використанням реквізитів електронного платіжного інструменту під відсоткову ставку 1,5% від залишку суми позики у перші 100 днів строку кредитування та 0,1 % від залишку суми позики за період зі 181-го дня строку кредитування до кінцевої дати строку кредитування включно. Обидві угоди засвідчені одноразовими ідентифікаторами, котрий для укладення угоди № 2982835 надходив на номер, до котрого вона не мала доступу. Згідно з угодою № 3494505384-4088086, взагалі невідомо, куди відправлявся одноразовий ідентифікатор у вигляді СМС-коду, оскільки в п. 10 вказаної угоди у реквізитах не зазначено жодного номера телефону. Громадянка стала потерпілою від неправомірних дій з боку невідомої особи, тому негайно звернулася до поліції. Наразі відкрито кримінальне провадження. Після з’ясування всіх обставин, звернулася і до фінансових компаній та просила припинити нарахування відсотків за позиками, які були відкриті, і анулювати відповідну заборгованість, адже вона цих угод не укладала та й зовсім не користувалася своїм мобільним номером телефону оператора Київстар, оскільки була за кордоном. Проте їй регулярно телефонують з вимогою сплатити основний борг та відсотки за користування кредитними коштами, хоча станом на день подачі позовної заяви до суду гроші їй нараховані не були, а були зараховані на невідомо кому належну картку у банку АТ “Райффайзен Банк”.
Представники ТОВ “ФК “Є гроші” та ТОВ “Кредитпромінвест”, правонаступником котрого став ТОВ “ФК “Фінбуст”, правонаступником котрого у свою чергу є ТОВ “ФК “Технофінанс”, надали відгуки на позов, в яких вказали, що 25 березня 2025 року жінка добровільно звернулася до початкового кредитора – ТОВ “ФК “Є гроші” з метою отримання споживчого кредиту, у результаті чого між ними було укладено угоду позики “Бездоганний” № 3494505384-4088086. 23 травня 2025 року згідно з укладеним договором факторингу ТОВ “Кредитпромінвест” отримало право вимоги заборгованості позивачки за укладеною раніше угодою позики. Угода між початковим кредитором та нею була укладена в електронному вигляді. Одноразовий ідентифікатор (смс-код) було відправлено на номер телефону останньої, котрий був вказаний нею як фінансовий номер. Після верифікації та прийняття рішення про можливість надання грошей у позику споживачці, вона отримала доступ до тексту угоди позики, який містить всі істотні умови. Ідентифікація/верифікація клієнтки здійснена шляхом отримання через систему BankID НБУ її ідентифікаційних даних. Після підписання угоди початковий кредитор успішно відправив гроші на верифіковану банківську карту за реквізитами, вказаними в угоді позики. Угода позики №3494505384-4088086 від 25.03.2025 року є правомірною і не може бути визнана недійсною. Її посилання на шахрайські дії зі сторони невідомих осіб не підтверджені. Таким чином, позовні вимоги стосовно визнання угод недійсними і списання боргу не можуть бути задоволені.
Яким було рішення судової інстанції?
Суд відхилив позов жінки. Заявлена вимога про застосування такого методу захисту прав як визнання кредитних угод недійсними, не відповідає характеру порушення.
“В ході розгляду справи позивачка довела, а відповідачі не спростували того факту, що перша кредитні угоди не могла підписати 25.03.2025 року електронними підписами, шляхом отримання одноразових ідентифікаторів на номер мобільного телефону, оскільки була за кордоном і не мала доступу до вказаної SIM-картки, котра була заблокована і відновлена тільки після її приїзду 27.03.2025 року. При цьому суд акцентує увагу на тому, що її номер зареєстрований на паспорт, отже розблокувати її вона мала можливість тільки після звернення зі своїм паспортом в магазин “Київстар” для заміни. Наявність інших персональних відомостей у кредитних угодах не може вважатися належною ідентифікацією особи в момент їх укладення, адже докази того, що номер телефону на момент видачі кредитів належав саме їй і що він працював, відсутні. Також суд відмічає, що вказана в спірних кредитних угодах банківська картка, хоч і відображена в особистому кабінеті позивачки, проте не належить їй, на що вказало у своїх повідомленнях АТ “Райффайзен Банк”, зауваживши, що на її ім’я рахунків не виявлено, такі не відкривалися. Представниками відповідачів не надано будь-яких достатніх та незаперечних доказів на підтвердження факту видачі позивачці, згідно з умовами оскаржуваних правочинів, кредитних коштів, із зазначенням номера банківської картки, рахунку або електронного гаманця одержувача коштів, що дало б можливість ідентифікувати особу позичальника і спростувати її твердження стосовно неодержання нею грошей. Відсутні й докази використання останньою цими грошима. Встановлені вище обставини дають підстави вважати, що кредитні угоди не були укладені. Натомість позивачка висуває вимоги про визнання недійсними кредитних угод № 2982835 від 25.03.2025 року та № 3494505384-4088086 від 25.03.2025 року, хоча правочин, який не вчинено (договір, котрий не укладено) не може бути визнаний недійсним, на що неодноразово звертав увагу Верховний Суд та про що вказано вище. З огляду на викладене, суд вважає, що заявлена вимога про застосування такого способу захисту прав як визнання кредитних угод недійсними, не відповідає характеру порушення, тому відмовляє у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що позивачкою обрано неналежний спосіб захисту її порушеного права. Як позивачка, так і відповідачі не надавали пояснень та докази стосовно неукладення спірних кредитних угод, а відтак суд не може порушувати принцип диспозитивності цивільного судочинства і застосовувати належний метод захисту, оскільки в такому разі відповідачі будуть позбавлені права аргументувати свої позиції в умовах нової кваліфікації. Позовні вимоги в частині визнання недійсними угодами про надання фінансових послуг факторингу № 2025-05-7Г від 23.05.2025 року та договору про надання фінансових послуг факторингу № 2025-07-1ФБ від 01.07.2025 року в частині права вимоги за угодою позики № 3494505384-4088086 від 25.03.2025 року також не підлягають до задоволення”, – акцентував суд.
“`