Громадянка не може використовувати житло через арешт, причиною якого став договір іпотеки від 29.06.2006 року, підписаний між АТ КБ «ПриватБанк» та покупцем.
Під час візиту до приватного нотаріуса жінка з’ясувала про накладення арешту на будинок. Обтяження було спричинене договором іпотеки від 29 червня 2006 року, укладеним між АТ КБ «ПриватБанк» та покупцем. Про це зазначено в рішенні Рахівського районного суду Закарпатської області, оприлюдненому 23 січня 2026 року.
Сімейна пара 06.06.2006 року уклала договір купівлі-продажу, згідно з яким вони здійснили продаж, а громадянин придбав житловий будинок, за умовами якого покупець мав до 20.06.2006 року внести оплату за придбаний будинок. Оскільки до зазначеного терміну він кошти за придбане житло у встановлений строк так і не передав, то пара звернулася до Рахівського районного суду Закарпатської області для відстоювання своїх прав. Рішенням суду у справі № 2-592/2006 від 05.09.2006 року, яке набуло чинності, позов про визнання договору купівлі-продажу недійсним та встановлення права власності на будинок було задоволено. На основі цього рішення суду 29.09.2006 року було оформлено право власності на житловий будинок за нею та чоловіком по 1/2 частини кожному, а чоловік помер. Під час звернення до приватного нотаріуса для оформлення спадщини їй стало відомо, що на вищевказаний житловий будинок 29.06.2006 року було накладено обтяження у формі заборони на нерухоме майно. Підґрунтям обтяження став договір іпотеки від 29.06.2006 року, укладений між АТ КБ «ПриватБанк» та покупцем. Зважаючи на те, що дане обтяження заважає громадянці в повній мірі реалізовувати свої права, це стало приводом для звернення до судової інстанції з відповідним позовом про визнання недійсним договору іпотеки від 29.06.2006 року.
З ПриватБанку 03.06.2025 року електронною поштою надійшла відповідь на позовну заяву, у якій зазначено, що позов вважають безпідставним і таким, що не підлягає задоволенню, тому що предмет іпотеки на момент укладання договору належав на праві власності чоловікові (покупцю будинку) і це ніким не заперечувалося. Рішення Рахівського районного суду у справі № 2-592/2006 про визнання договору купівлі-продажу недійсним і визнання права власності за нею та померлим чоловіком не є підставою для визнання договору іпотеки недійсним, а лише змінює сторону іпотекодавця.
На судовому засіданні жінка підтримала позовну заяву та просила її задовольнити, оскільки угода чоловіка з ПриватБанком перешкоджає реалізації її майнових прав як власниці. Вона хоче передати спірний будинок своєму синові, котрий поранений повернувся з війни, але не може цього зробити.
Яким було судове рішення?
Позов жінки було задоволено. Суд визнав недійсним договір іпотеки від 29.06.2006 року, укладений між ЗАТ «Комерційний банк «ПриватБанк» та чоловіком, який було завірено приватним нотаріусом, де предметом іпотеки є будинок з господарськими будівлями.
“Згідно з договором купівлі-продажу від 06.06.2006 року, укладеним між подружжям та чоловіком, перші продали останньому житловий будинок, покупець до 20.06.2006 року повинен був сплатити вартість житла, а саме 250 тисяч гривень. Проте, у визначений договором термін він умов договору не виконав, гроші не надав, що стало приводом для звернення позивачки та її чоловіка до суду з позовом про захист порушених прав. Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області у справі № 2-592/2006 від 05.09.2006 року позовну заяву було задоволено та визнано договір купівлі-продажу недійсним, а також визнано право власності на будинок за позивачкою та її чоловіком по 1/2 частці кожному. 29.06.2006 року між громадянином та АТ КБ «ПриватБанк» було підписано кредитний договір, за яким він отримав не поновлювальну кредитну лінію у розмірі 75 тисяч гривень на період з 29.06.2006 року по 28.06.2026 року. Того ж дня між сторонами було укладено іпотечний договір з метою забезпечення виконання зобов’язання, яке виникло у боржника за договором від 29.06.2006 року. Вироком Рахівського районного суду від 24.07.2009 року у справі № 1-7/09 його засуджено за вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 190 КК України, за фактом шахрайського заволодіння коштами, нібито призначеними для придбання будинку. Чоловік позивачки помер, що підтверджено свідоцтвом про смерть від 13.03.2019 року. Під час звернення до приватного нотаріуса Рахівського нотаріального округу для оформлення спадщини позивачці стало відомо, що на житловий будинок, накладено обтяження у вигляді заборони відчуження нерухомого майна. Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 02.10.2023 року по справі 305/873/25 було частково задоволено позовну заяву та знято заборону з 1/2 частини нерухомого майна – житлового будинку, постановою Закарпатського апеляційного суду від 04.08.2024 року задоволено апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» та скасовано вказане рішення суду, постановлено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено. Причиною для відмови у задоволенні позовних вимог став невірно обраний спосіб захисту, оскільки правильним способом захисту у цьому випадку є не зняття заборони на відчуження нерухомого майна, а визнання іпотечного договору недійсним. Позивачка та її чоловік як власники будинку не передавали його в іпотеку, не були стороною цього правочину та не перебували з відповідачами в зобов’язальних відносинах. Договір купівлі-продажу від 06.06.2006 року визнаний судом недійсним 05.09.2006 року, однак він є таким з моменту його укладення, тобто з 06.06.2006 року, тому відповідач хоча і правомірно уклав 29.06.2006 року договір іпотеки з АТ «КБ «ПриватБанк», проте ретроспективно втратив таке право, отже, укладення ним договору іпотеки є неправомірним. Укладення договору іпотеки особою, яка не є власником майна або не має належних повноважень на розпорядження ним, суперечить вимогам цивільного законодавства України, зокрема положенням Цивільного кодексу України та Закону України «Про іпотеку», що є підставою для визнання такого правочину недійсним. У зв’язку з цим, договір іпотеки підлягає визнанню недійсним, тому позовні вимоги слід задовольнити в повному обсязі”, – підкреслив суд.