Клієнт “ПриватБанку” стверджує про навмисне завищення суми кредиту, за його словами, він переплатив 9 244 гривні
Громадянин закидає “ПриватБанку” у навмисному збільшенні суми позики. Згідно з його підрахунками, він зайво сплатив фінансовій організації кошти в розмірі 9 244 гривень. Про це вказано в рішенні Зарічного районного суду міста Суми, оприлюдненому 22 січня 2026 року.
04.02.2011 року громадянин уклав угоду з “ПриватБанком” про надання банківських послуг. 02.07.2012 року “ПриватБанк” оформив йому картку. 26.12.2019 року дія кредитної угоди була поновлена на основі поданої заявки-анкети про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, які діяли тільки один місяць. “ПриватБанк” використав його правову необізнаність та вніс умови, котрі є неправомірними згідно із законом, та на підставі цього умисно збільшував для нього суму позики, а саме, пункти 1.1.3.2.3; 2.1.1.2.5 умов та правил, за якими банк має право змінювати кредитний ліміт в односторонньому порядку, пункти 1.1.3.1.6 та 2.1.1.3.1, за якими надається право банку списувати кошти (включаючи відсотки за рахунок коштів кредитного ліміту) для покриття зобов’язань клієнта. Банк використовує наданий йому кредит для особистих потреб: отримання для себе прибутку шляхом збільшення для нього кредитної заборгованості. Зазначені умови є несправедливими та нікчемними. З 26.12.2019 року правовідносини між сторонами, з урахуванням зменшення кредитного ліміту до 0 гривень, а зміна розміру кредитного ліміту в односторонньому порядку заборонена, є неправомірними згідно з вимогами закону. Неодноразово звертався до банку з відповідними клопотаннями. Рішенням суду у справі №591/9155/21 громадянину було відмовлено у позові не по суті суперечки, а через необґрунтованість, оскільки заявлені вимоги не є дієвим способом захисту, що не перешкоджає позивачу повторно звернутися до суду з позовом. “ПриватБанк” порушив ч. 1 ст. 5 Закону України Про організацію формування та обігу кредитних історій, надавши до бюро неправдиву інформацію, яка шкодить його репутації. Виписка, надана йому банком, не може слугувати доказом наявної заборгованості, оскільки неможливо перевірити розмір нарахованих відсотків, на який розмір основного боргу нараховувались відсотки, яку суму він сплачував та якими первинними документами це підтверджується. За його розрахунками, він зайво сплатив банку 9 244 гривні. Звертався до банку з вимогою щодо повернення цього боргу, банк борг не визнав.
У відповіді на позовну заяву “ПриватБанк” не погодився з позовом. 04.02.2011 року громадянин звернувся до банку з ініціативою, у зв’язку з чим було оформлено кредитний договір, за яким він отримав кредитну картку, на яку було встановлено ліміт 2 500 гривень, котрий надалі змінювався, що відповідає умовам угоди. Надалі з метою встановлення/продовження ділових відносин 26.12.2019 року підписав анкету-заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг, чим засвідчив, що приєднується до умов і правил та підтвердив укладення договору. У цей же день отримав перевипущену кредитну картку, активував її та почав користуватися. Використовував кредитні кошти та частково сплачував заборгованість. У зв’язку з тим, що самостійно не здійснював платежі для погашення заборгованості належним чином, банк на підставі п. 2.1.1.3.1 умов та правил здійснював договірне списання, що було узгоджено сторонами в договорі. Тому позовні вимоги є необґрунтованими.
Яке рішення прийняв суд?
Суд відмовив громадянину у задоволенні позову. Оскільки матеріалами справи не доведено факт відсутності його заборгованості перед банком, вимога про стягнення заборгованості (переплати) у сумі 9 244 гривень є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
“З матеріалів справи видно, що у періоді з 18.12.2021 по 01.04.2022 року відповідачем продовжували нараховуватись відсотки за оформленим кредитним договором. Позивач просить визнати таке нарахування неправомірним. Обраний позивачем спосіб захисту прав шляхом подання позову про визнання неправомірними дій банку, які полягають у списанні відсотків за рахунок кредиту, є недієвим, оскільки сам по собі не сприяє відновленню прав, які позивач вважає порушеними. Таким чином, у задоволенні вимог про визнання неправомірними дій з нарахування відсотків у періоді з 18.12.2021 року по 01.04.2022 року слід відмовити. Позивач також просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитною угодою в сумі 9 244 гривні. Відповідно до наданої банком виписки по рахунку станом на 07.01.2025 року у позивача є заборгованість у розмірі 9 482 гривень, а не переплата. Оскільки матеріалами справи не підтверджується факт відсутності заборгованості позивача перед банком, вимога про стягнення заборгованості (переплати) у сумі 9 244 гривень є необґрунтованою та не підлягає задоволенню. Щодо вимоги про зобов’язання відповідача звернутися до бюро кредитних історій із заявою про вилучення інформації, суд зазначає наступне. Обґрунтовуючи вказану вимогу, позивач посилається на те, що банк без згоди позивача розмістив інформацію про нього в Українському бюро кредитних історій. Водночас, відповідно до п. 2.1.1.10.1 заяви позивача про приєднання до умов і правил надання послуг, яка була підписана позивачем 26.12.2019 року, приєднанням до цієї угоди клієнт дає згоду на передачу, зберігання, використання та поширення через бюро кредитних історій інформації щодо себе. Таким чином, ці обставини спростовують твердження позивача про те, що письмової згоди на збір, зберігання, використання та поширення через Бюро інформації про нього він не надавав. Враховуючи вищезазначене, ця вимога також не підлягає задоволенню”, – підкреслив суд.