На думку експерта Сергія Шабовти, СБУ варто дослідити дії колишнього заступника керівника Державіаслужби Ігоря Зелінського, який узаконив папери російської підсанкційної фірми. Це могло принести росії мільйони доларів прибутку.
Рішення службовців у галузі авіабезпеки під час воєнних дій мають оцінюватися не тільки з точки зору формального дотримання норм, а й з позиції фактичних загроз для державної безпеки. Через це дії колишнього заступника очільника Державіаслужби Ігоря Зелінського, який був залучений до ухвалення рішень на підставі документів російської підсанкційної компанії, виданих вже після повномасштабної агресії, вимагають спеціальної та професійної ревізії Службою безпеки України. Таку думку в коментарі УНН висловив експерт з питань безпеки Сергій Шабовта.
Наприкінці грудня віцепрем’єр Олексій Кулеба запропонував кандидатуру Ігоря Зелінського на посаду керівника Державіаслужби на розгляд Кабінету міністрів України. Можливо, таким чином він намагається уникнути проведення відкритого конкурсу на цю посаду, оскільки прозорий відбір мають намір відновити до осені поточного року.
Чим відзначився Зелінський?
Ігоря Зелінського увільнили з посади заступника керівника Державіаслужби у лютому минулого року. Як повідомляв УНН раніше, представники українського авіаринку характеризують період роботи Зелінського на посаді заступника очільника Державіаслужби (2020-2025 роки) як час систематичного і цілеспрямованого руйнування транспортної авіації. Якщо у 2016 році в державному реєстрі було понад 20 літаків Іл-76, то на початок 2025 року їх залишилося тільки два, і ті не придатні до польотів.
Фахівці зазначають, що саме за рішеннями попереднього керівництва Державіаслужби (керівника регулятора Олександра Більчука та його заступника Ігоря Зелінського) ці апарати були виключені з українського реєстру та фактично перейшли під контроль росії. У цей період також були прийняті регуляторні рішення, спрямовані на створення штучних перешкод для експлуатації Іл-76 в Україні, що очевидно є підривом обороноздатності країни.
Крім того, ще з 1990-х років можна було експлуатувати літаки Іл-76МД без додаткової паперової метушні з їх переоформлення між різними інстанціями, зокрема Міністерством оборони. У червні 2023 року, коли Зелінський виконував обов’язки керівника Державіаслужби, після звернень представників авіаринку та Міноборони, він офіційно підтвердив відсутність перепон для використання транспортних літаків в інтересах України.
Втім, вже через пів року, у грудні, він змінив думку, заявивши, що Іл-76МД не мають цивільних сертифікатів типу і не можуть бути зареєстровані. В результаті використання літаків для потреб військових, гуманітарних та евакуаційних місій було заблоковано. Крім того, це рішення призвело до простою апаратів та додаткових витрат з бюджету на їх утримання, що є матеріальною шкодою державі.
Слід зауважити, що після нелегітимної анексії Криму та вторгнення росії на Донбас Україна ввела санкції проти російського розробника літаків Іл-76 ПАТ “Іл”. Тобто будь-яка взаємодія з цим російським підприємством заборонена.
Попри це Зелінський видав десятки сертифікатів перегляду льотної придатності літаків на підставі рішення підсанкційного ПАТ “Іл” від червня 2022 року. По суті, таким чином він легалізував використання документів підприємства країни-агресора, що, за оцінками фахівців, могло принести російській стороні десятки мільйонів доларів прибутку.
До того ж Зелінський знехтував той факт, що в Україні є сертифікована організація, здатна здійснювати відповідний супровід літаків Іл-76 ПАТ “Іл” без залучення російських підсанкційних компаній, що входять до оборонно-промислового комплексу країни-агресора.
Як пояснили УНН представники авіаринку, своїм рішенням Зелінський поставив експлуатантів літаків Іл-75 перед вибором: або співпрацювати з російським підсанкційним розробником, або відмовлятися від використання літаків.
Злочин проти держави
За словами Шабовти, механізм застосування санкцій у багатьох випадках був юридично слабким, проте після їх запровадження держава все ж зобов’язана забезпечити суворий контроль за їх дотриманням. Оскільки за порушення закону про санкції, особливо якщо це стосується структур і підприємств, пов’язаних з оборонно-промисловим комплексом країни-агресора, передбачена кримінальна відповідальність.
Експерт наголошує, що у випадку можливих рішень або дій, які створювали умови для взаємодії з підсанкційними суб’єктами або узаконення їхніх документів, може йтися не про службову недбалість, а про злочин проти держави.
“Це не адміністративна відповідальність, а це дуже суворі і грубі порушення (ухвалення рішень на основі документів підсанкційної російської компанії, що входить до складу ОПК росії – ред.), порушення чинного законодавства під час війни, бо вони стосуються саме структур, пов’язаних з державою-ворогом. І зрозуміло, що в першу чергу, я впевнений в тому, це функція Служби безпеки України. Бо те, що стосується зовнішніх відносин, для того є контррозвідка, для того є інші відділи… Відповідь одна тільки – це злочин проти держави Україна, якщо такі факти є. Ну а тут мають допомагати ще й журналісти – давати розголос таким ситуаціям”, – зазначив Шабовта.
Коментуючи можливу роль Ради національної безпеки і оборони, Шабовта зауважив, що РНБО не має контрольних функцій, адже її завдання – це збір матеріалів та формування пропозицій щодо санкцій, але не нагляд за їх виконанням. Тому питання контролю за дотриманням санкційного законодавства входить до компетенції СБУ.
На думку юриста Дмитра Касьяненка, виявлені журналістами факти свідчать про необхідність проведення розслідування правоохоронними органами.
“Регулятор не має права видавати дозвільні документи, сертифікати чи інші акти, якщо їх підставою є рішення або висновки російських компаній, що перебувають під санкціями. Санкційний режим означає повну заборону будь-якої прямої чи опосередкованої співпраці, у тому числі через документи, експертизи або “технічні обґрунтування”. Видача дозволу в такій ситуації фактично легалізує вплив підсанкційного суб’єкта через державний орган України. Якщо такі дозволи видані, це дає підстави говорити про обхід санкцій і продовження фактичної взаємодії з рф”, – пояснив адвокат Дмитро Касьяненко.
За його словами, дії колишніх посадовців Державіаслужби можуть кваліфікуватись за ст. 111-2 КК України (пособництво державі-агресору), якщо буде виявлений умисел та реальна допомога країні агресору, ст. 364 КК України (зловживання владою), за умови що рішення ухвалювалося всупереч інтересам Державіаслужби, ст. 367 КК України (службова недбалість), якщо посадовці “не перевірили” санкційні обмеження та процедури.
Тож у ситуації з рішеннями, до яких був причетний Ігор Зелінський, логічним і необхідним кроком виглядає комплексна їх перевірка з боку Служби безпеки України. Адже йдеться не лише про правову оцінку окремих управлінських дій, а й про встановлення того, чи могли вони завдати шкоди державним інтересам України в умовах повномасштабної війни та санкційного протистояння росії.