Німецький філософ Отто Вейнінгер присвятив свою книгу «Підлога і характер» доказу тези, що жінка не може бути генієм. Щодо тих жінок, які залишили яскравий слід в історії культури, він заявив: це вдалося їм тому, що всі вони мали чоловічу сутність. Вважаю, що це судження близьке до істини, але не зовсім правильно.
Знамениті жінки – це необов'язково чоловікоподібні тітки, це просто ті, що дозволили собі бути «некрасивими». Створити щось зовсім нове і впровадити це, подолавши насмішки та опір оточуючих, може тільки той, хто не намагається подобатися всім і кожному, наче стодоларова купюра.
Тим часом, бажання подобатися виховується у дівчаток з дитинства. Саме тому багато відомих жінок ставляться до типажу «синіх панчох». Часто це жінки літні, що вже вийшли з того віку, коли ще страшно виглядати безглуздо. Такою є, наприклад, більшість жінок-авторів новаторських оздоровчих методик, книги яких популярні нині.
Виходить, що жінки приречені досягати успіху лише в тих сферах, де не треба боротися зі своїм оточенням. Постає питання, як пояснити, що часом зустрічаються жінки, які є педагогами-новаторами? Адже педагоги таки працюють у колективі, причому нерідко ворожому. Проте суперечності тут немає, оскільки колектив цей на 90% жіночий.
Жінка може розпочати боротьбу за свої ідеї, але не серед чоловіків. Талановиту жінку в чоловічому колективі швидко нейтралізують за допомогою глузувань і критики, якщо це не бабуся, яка змирилася з тим, що чоловіки неодмінно створять їй репутацію «старої відьми». Молода і красива в чоловічому колективі зможе займатися лише чимось банальним, або задовольнятиметься роллю помічниці великої людини. Якщо хочете бути «геніальною жінкою», йдіть із чоловічого колективу до жіночого.
«Але ж у жіночих колективах теж бувають інтриги та глузування!» – Заперечать мені. Сварки та інтриги – так, а от критиканство властиве скоріше чоловічим колективам. Жіночі конфлікти частіше мають дрібний «побутовий» характер на кшталт: «Ви більше не візьмете ключа від мого кабінету, бо насмітили там минулого року!»
Що стосується саме просування своїх творчих ідей, у жіночому колективі це зробити простіше, оскільки жінкам властиво сприймати жінок-лідерів та борців за свою ідею як чоловіків, і у вас будуть численні прихильниці. Зрозуміло, завжди знайдуться жінки, які лаятимуть вас, але вони швидше нападатимуть на вашу особистість, а не на ваші ідеї. Звичайно, якщо ви не збираєтеся грати роль новатора, працювати в чоловічому колективі вам буде більш комфортно і вигідно у всіх відносинах, але ж ми говоримо про творчу самореалізацію!
Виносити свої проекти до суду чоловічої аудиторії можна лише тоді, коли вже є готові результати. У чоловіків гостріші мови, і вони занапастить вашу ідею своїми глузуваннями ще на стадії її розробки. Поза роботою жінка, звичайно, повинна зустрічатися з чоловіками – це піднімає їй настрій, але працювати серед чоловіків у ролі творця-новатора – лише задарма витрачати свою енергію. Недарма знаменита поетеса Сафо була викладачкою не в юнаків, а в дівчат.
Перебування у жіночому колективі не позбавляє жінку її творчої сили. Вона отримує свою частку підтримки та захоплення від жінок, які відводять їй роль «хлопця-заводила». Так що Вейнінгер, говорячи про те, що талановита жінка завжди чимось нагадує чоловіка, ймовірно, виніс це судження, спостерігаючи за поведінкою талановитих жінок у жіночому суспільстві. До речі, у тваринному світі ми теж можемо спостерігати явище, коли самка бере на себе роль лідера в «жіночому колективі» – наприклад, у деяких видів акваріумних рибок. Якщо куплені рибки виявляються двома «дівчатками», одна з них починає відігравати роль самця: будувати гніздо з бульбашок і відлякувати від нього інших рибок.
Такий самий закон успішної творчості й у чоловіків. Не слід думати, що у чоловічих колективах «все проти всіх». У кожного чоловіка-новатора створюється своя група підтримки, що складається з чоловіків, хоча б тимчасово приймають він «жіночу» роль відомих. Між іншим, особи з «не тією орієнтацією» набагато частіше досягають значних успіхів саме тому, що працюють без огляду на судження протилежної статі.
Якщо мені заперечуватимуть, кажучи, що чоловікові набагато простіше працювати в жіночому колективі, я відповім, що це справедливо, коли йдеться про рутинну роботу, де треба лише виконувати чужі вказівки, а щодо роботи творчої, це не так. Чоловік, який працює у жіночому колективі, зазвичай замість того, щоб працювати над своїм творчим проектом, витрачає час на балаканину та позерство та поступово деградує.
Особливо така ситуація характерна для чоловіків-гуманітаріїв, які працюють у жіночих колективах. Діяльні мовчуни, котрі вважають за краще працювати, а не займатися дипломатією, часто стають у жіночих колективах жертвами інтриг. Між іншим, якщо чоловіки в жіночому колективі перебувають у меншості, то талановитому чоловікові, будь він хоч «семи п'ядей на лобі», як правило, уготована роль «хлопчика для биття». Тому ми приходимо до висновку: щоб максимально реалізувати свої творчі плани, на етапі розробки нового проекту чоловік має працювати серед чоловіків, а жінка серед жінок.
Є, звичайно, й інші передумови, які не просто значно підвищують ймовірність того, що людина зробить щось визначне, а просто неминуче призводять до цього!