Сьогодні куди не глянь – натрапиш на оголошення, мовляв, «вистачить працювати «на дядька», відкривайте свій бізнес!». Все частіше звучить ще незнайоме нам років 10 тому слово «фріланс», дедалі більше людей у пошуках кращого життя кидають роботу та пускаються у вільне плавання. Але чи справді доля фрилансера чи приватного підприємця краща за долю найманого працівника?
Звичайно, на перший погляд фріланс – це подарунок долі. Сам визначаєш свій графік, є можливість без проблем потрапити до контор, які працюють за тим самим графіком, що і більшість підприємств, не витрачаються цінний час і не менш цінні гроші на дорогу до роботи і назад, над душею не висить не завжди адекватний начальник, грошові надходження не обмежені графіком аванс-набутку. Чим не рай? Але, як колись писав Фрідріх Ніцше: «Тим ідеал священний і великий, що ми досягти його вершин не в силах». І бажана багатьом доля фрілансера таїть чимало підводних каменів.
1. Вільний час – це міф. У фрілансера його не більше (а то й менше), ніж у офісного працівника. Весь плюс у тому, що фрілансер-сова може дозволити собі прокинутися опівдні, зате потім попрацювати до 4 години ночі, а то й до 5 ранку. Але працювати все одно доведеться ті ж 8, а то й 10, 12 і більше годин. Крім того, як показує досвід багатьох фрілансерів – буває дуже складно пояснити рідним, що ти не сидиш удома, а працюєш не менше, ніж вони. Адже ти сидиш удома – значить, цілком можеш забрати речі з хімчистки, відвезти кота до ветеринара, збігати на пошту, завантажити холодильник, приготувати вечерю. Та й просто смикнути тебе з якогось дрібницького питання саме в той момент, коли пішла думка – чого тут такого, ти ж просто сидиш за комп'ютером.
Крім того, працюючий за чітким графіком у більшості випадків точно знає, коли він звільняється. А фрілансер замовники можуть зателефонувати в будь-який час дня і ночі, тому що їм горить, причому «прямо зараз!». І доводиться або кидати все і сідати за роботу, або втрачати гроші, а заразом і клієнта.
А ще найманий працівник може спокійніше виїхати у відпустку, залишивши колегам список, що де лежить і які питання можуть виникнути, і відключивши всі можливі засоби зв'язку. Фрілансер повинен перебувати на зв'язку постійно – хоча б для того, щоб відмовити клієнту. Інакше можна втратити не лише конкретне замовлення, а й репутацію.
2. Відсутність контролю – який завжди позитив. Бо манера відкласти роботу до останнього моменту дедлайну – наша, схоже, невигубна риса характеру. А в останній момент згідно із законом підлості завжди щось трапляється – перегоряє блок живлення комп'ютера, злітає вінда, зависає без ознак життя потрібна саме зараз база… Коли ж начальник через день вимагає звіту «що з цим?» – На останній момент вже не відкладеш. Та й попросити колег підстрахувати найманому працівникові якось простіше, ніж колись ти сам по собі.
3. Фінанси фрілансера – штука нестабільна. За рідкісними винятками стабільності в цьому немає: то в тебе період, коли не встигаєш піднімати голову – замовлення так і сипляться, робота кипить, гроші, відповідно, капає… А потім – тиша. І готовий хапатися навіть за те, за що ніколи раніше в принципі не взявся б. Найманому працівникові в цьому плані простіше – заробіток стабільний, і дати появи конкретної суми грошей розписані надовго вперед (я, звичайно, маю на увазі роботу у порядних роботодавців, які більш-менш шанують трудове законодавство). Як і відсудити зарплату у роботодавця (якщо, звичайно, вона офіційна) набагато простіше, ніж не виплачений гонорар за замовлення, особливо якщо сума невелика. До речі, якщо зарплата «сіра» чи «чорна», то принаймні можна повідомити про нечесного роботодавця до податкової, завдавши йому безліч неприємностей. Дрібниця, а приємно. Фрілансер – здебільшого – позбавлений навіть такого задоволення.
4. Соціальні гарантії для найманого працівника – це його проблеми. Бо всі податки, внески на соціальне страхування тощо за нього сплачує роботодавець. Здебільшого це стосується й звітності. У фрілансера два виходи – або виділити чималий шматок свого часу на ведення хоча б базової бухгалтерії, звітності перед податковою, фондами, і т.д., або плюнути на це все і не тільки залишитися без лікарняного, пенсії, допомоги, але і постійно здригатися від перспектив візиту податкової.
На додачу до цього йде ще чималий букет – фрілансеру доводиться самому шукати клієнтів, займатися рекламою (навіть якщо він просто перекладач і від усього цього шалено далекий), працювати з різними клієнтами, багато з яких самі до ладу не можуть сформулювати, що їм потрібно і як це повинно виглядати, при цьому професійні – та й соціальні. замовлення, тим самим заблокувавши собі професійний розвиток.
Тож фріланс, по суті своїй, зовсім не панацея, яка вирішує всі проблеми найманого працівника. Проблем тут не менше, ніж у статусі найманого працівника, просто дещо інші. Тож вибирати варто виходячи з особливостей свого характеру, рівня потреби у стабільності. Так, людині, яка винаймає квартиру і щомісяця має викласти за це певну суму, набагато складніше переживати періоди застою та відсутності клієнтів, ніж людині зі своїм житлом; людині, якій потрібно годувати сім'ю, набагато ризикованіше пускатися у вільне плавання, аніж тому, хто сам по собі відповідає тільки за себе.
Найкращим способом вибору для багатьох залишається поєднання роботи з найму та фрілансерства – принаймні спочатку. Це дозволить краще порівняти плюси та мінуси обох видів заробітку, зберегти дохід на випадок, якщо вільні хліби себе не виправдають.