Нобелівська відзнака з економіки, яку здобули Філіп Агіон, Пітер Говітт і Джоел Мокір, засвідчує значущість технологічного поступу й новацій для економічного підйому. Яким чином Україні вийти з полону сировинної економіки та забезпечити стійкий розвій? Керівник Центру суспільних змін і поведінкової економіки Андрій Длігач проаналізував праці нобелівських лауреатів та запропонував структуру розвитку України, що складається з трьох взаємодоповнюючих напрямків
Придбайте річну підписку на шість журналів Forbes Ukraine за вартістю чотирьох випусків. Якщо ви цінуєте якість, глибину та силу справжнього досвіду, ця підписка саме для вас.
Визнання комітетом з нагородження Премії з економічних наук імені Альфреда Нобеля авторів, котрі працюють у сфері економічного зростання, технологічного прогресу, інституцій, є підтвердженням необхідних пріоритетів національної економічної стратегії України.
Для держави, котра потребує реіндустріалізації та збереження (або в сприятливому сценарії – розширення) людського капіталу в умовах війни, недостатньо знати, хто переміг. Нам потрібно розуміти, що робити. Роботи Мокіра, Агіона та Говітта – це не просто академічна розповідь, а стратегічний путівник для України, котра прагне вирватися з капкана сировинної економіки та забезпечити сталий підйом.
Популярне Категорія Гроші Дата 22 жовтня «Просто люди нетерплячі». Три стратегії та пʼять порад, як безпечно інвестувати у крипту. Які наслідки останнього обвалу? Яку частку вкласти? Bitcoin, Ethereum чи може Cardano?
Коли новація не функціонує
Новації – звучить актуально. Але чи існує розуміння, як трансформувати поодинокі стартап-досягнення підприємців у стабільне економічне піднесення для всієї держави.
Досвід розвинених економік, зокрема роботи провідних теоретиків, таких як Філіпп Агіон і Пітер Говітт (один з творців сучасної теорії ендогенного зростання), демонструє: підйом – це наслідок не стільки інвестицій, скільки створення умов для новацій (творчої деструкції) та безперервної трансформації – ринків, бізнес-моделей, поведінкових зразків, державних інститутів і передбачувані зміни державних політик.
Мені погляди авторів близькі тим, що в їх основі лежить Шумпетерівська ідея «креативного руйнування». Вони вдосконалили модель Нобелівського лауреата 2018 року Пола Ромера, що інтегрує конкуренцію, новації, людський капітал та інституційний підхід. Це вже дієвий інструмент для країни, що прагне до лідерства.
Рівновага між рентою та конкуренцією
Одне з питань, яке вирішує теорія ендогенного зростання, – це формування стимулів для інноваційної діяльності.
Баланс «Рента vs Конкуренція». Новатор, який інвестує в сучасні технології, повинен отримати тимчасові рентні надприбутки. Це його заслужена винагорода, що надає змогу інвестувати в наступні дослідження та розробки. Без цього не було б Ajax, monobank, Нової Пошти, Grammarly, WhiteBit та інших.
Проте якщо ця рента стає надмірною, а перешкоди для входу нових конкурентів – значними, то динаміка економічного розвитку сповільнюється. А це вже проблема. Надмірна конкуренція також негативна, якщо вона зменшує інвестиційну привабливість, викликаючи «ефект втечі» («escape competition»).
Регулювання через інститути. Звідси висновок для України – законодавство повинно захищати новаторів, мінімізувати бар’єри входу нових гравців. Важлива роль відводиться конкурентній політиці та антимонопольному контролю, які обмежують рентні перешкоди, не знищуючи новаторів. Це охоплює: захищене право інтелектуальної власності, автономію університетів і порядні суди.
Вихід із монопольної моделі. Найбільш сміливий висновок. Важливо зменшити концентрацію ресурсу в економіці, щоб інноваційні стартапи могли конкурувати, а не потрапляти під контроль існуючих великих груп. Це одне з питань для розвитку «Дія.Сіті» та аналогічних просторів.
Розвиток «Корисної культури» та капіталу (за Мокіром)
Мокір зі свого боку наголошує: новація почне приносити постійний ефект, лише коли в державі сформується «культура зростання». Це не про гроші, це про інститути, знання, прагнення та суспільну угоду.
Наука + Новації + Людський капітал + Інвестиції = Базова стратегія. Україні потрібно не тільки імпортувати технології, а розвивати власні наукові установи та ефективні механізми передачі нових знань у виробництво. Це питання конкурентоспроможності.
Освітній прорив. Освітня система повинна забезпечити не лише теорію, а й практичні навички («mechanical competence»). Наші інженери, техніки, майстри повинні стати тим «корисним знанням» («useful knowledge»), що забезпечить системний бізнес і стартапи.
Віра в прогрес і толерування ризику. Новація – це завжди ризик і знищення старого. Держава повинна заохочувати експерименти, терпимо ставитися до невдач і не карати за провали. Нам потрібен дієвий механізм банкрутства та посилення можливостей у фінансуванні ідей.
Це безпосередньо пов’язано з ідеєю нового позиціювання України, яку я називаю «житниця сенсів». Ми повинні стати глобальним майданчиком для експериментів, «продаючи» світові адаптивність, інноваційність і швидкість.
Спеціалізація та роль держави
У моделі Агіона державна економічна політика має бути адаптивною, вона не може бути універсальною. Вона повинна пристосовуватися до структури економіки, особливо стосовно компаній, що знаходяться на «технологічному фронтирі».
Новатор чи імітатор. Ефекти державного стимулювання повинні залежати від того, наскільки далеко компанія від інноваційного лідера. Це важливе зауваження для України, де переважна більшість наших «новаторів» є імітаторами з погляду глобального ринку.
Нам потрібні різні підходи для підтримки як інноваційних лідерів, так і тих, хто адаптує світові технології (наприклад, у сфері defense tech).
Цілеспрямований фокус. Оптимально зосереджувати ресурси на тих технологіях, які мають потенціал трансформувати багато секторів: енергетика, агро- та фудтехнології, IT, біотехнології, медичні технології, ОПК.
Екологічний перехід. Агіон у моделі Endogenous Degrowth доводить, що зі збільшенням доходів попит переміщується до менш матеріаломістких товарів. Це означає, що державна політика може сприяти цьому зсуву, спрямовуючи інвестиції в «чисті» новації та екологічні технології.
Це критично важливо, оскільки Україна повинна одночасно провести реіндустріалізацію та сформувати лідерство у постіндустріальній економіці.
Держава – каталізатор, а не «диктатор». Держава повинна створювати «правила», стимулювати конкуренцію й інноваційну активність, але не «змушувати» ринок.
Адекватне поєднання: державна підтримка (гранти, доступ до фінансування) + податкові стимули (це наш додаток до формули) + конкуренція + відкритість. Хоча, слід зазначити, у Degrowth-моделі Агіона він надає державі й активнішу роль: податок на матеріали + субсидії сервісам, що викликає жваві дискусії щодо державних політик в Україні (експортне мито на сою та «Дія.Сіті»).
Вирішення проблеми нерівності. Інноваційне зростання часто породжує нерівність. Тому надзвичайно важливо підтримувати політики, які відкривають шлях для талантів і винахідників, незалежно від походження: доступ до освіти, перекваліфікації, фінансову підтримку.
Це вже знайшло відображення в Національній стратегії розкриття економічного потенціалу українців і в Стратегії зайнятості, які розробляються в Міністерстві економіки, довкілля та сільського господарства України.
Моделі Агіона, хоча й здебільшого абстрактні, дають нам стратегічну структуру. Нам потрібно інституційно підтримати «творчу деструкцію», захистити новатора від монополіста, та забезпечити, щоб суспільство було готове до нової, менш сировинної, а на наступному етапі й менш матеріаломісткої економіки.
Варто перейняти інтелектуальні практики, які вже довели свою результативність. Висновки Нобелівського комітету є чітким уроком для України: інституційна реформа та «культура зростання» – це шлях вийти з моделей «виживання» та «відновлення» в напрямку країни можливостей та країни-лідера інновацій. Це і є наша дорожня карта до економічного прориву.