Чому Фрідман хоче $1 млрд від України за Сенс Банк – подробиці

Чому Фрідман хоче $1 млрд від України за Сенс Банк - подробиці - INFBusiness

Forbes отримав у розпорядження частину позову компанії ABH Holdings з Люксембургу до України. Сума – $1 млрд, причина – нещодавня націоналізація Сенс Банку. Ця структура обʼєднує фінансові активи «Альфа-Груп» російських бізнесменів Михайла Фрідмана, Петра Авена, Германа Хана та партнерів. Які аргументи мають колишні власники «Сенсу» та чим це загрожує Україні?

Тільки до 7 січня даруємо 40% знижки на річну диджитал-підписку на сайт Forbes. Оформлюйте зараз і заощаджуйте 720 грн за промокодом BESTPRICE. Підписуйтесь за цим посиланням.

Пресреліз ексакціонерів Сенс Банку (раніше – Альфа-Банк Україна) про позов до України на $1 млрд у відповідь на націоналізацію установи складно назвати дипломатичним.

«Чи підуть проти правосуддя країни «західної коаліції», чия легітимність базується на суворому дотриманні міжнародного права, на користь близького, але корумпованого режиму?», – сказано у заяві люксембурзької ABH Holdings (ABHH) від 5 січня.

До 22 липня 2023 року ця компанія володіла 100% акцій Сенс Банку. Її власники – партнери по російській «Альфа-Груп» Андрій Косогов, Михайло Фрідман, Петро Авен (до березня 2022-го – також Олексій Кузьмічов та Герман Хан, але їхні частки перейшли Косогову).

Усі вони перебувають під санкціями України, та майже усі, за включенням Косогова, – під санкціями Великої Британії та ЄС. Також міноритарні пакети є у італійської UniCredit та фонду The Mark Foundation for Cancer Research.

У розпорядженні Forbes є резюме позову ABH Holdings. Він був поданий 29 грудня, стверджується у повідомленні ABHH. Основна позиція – український уряд примусово відібрав добре працюючий Сенс Банк у державну власність, використавши російське вторгнення як прикриття (у позові використано формулювання «збройний конфлікт між Росією та Україною»).

Контраргумент української сторони теж повʼязаний із розвʼязаною росіянами війною. «Це рішення дозволило зберегти фінансову стабільність в Україні і уникнути загрози для інтересів вкладників та інших кредиторів банку, – йдеться у письмовому коментарі НБУ наданому на запит Forbes. – Вона виникла через підтримку дій та політики країни-агресора з боку власників Сенс Банку та як наслідок застосування до них українських і міжнародних санкцій».

Росіяни оскаржують твердження про про співпрацю та лояльність Кремлю у судах. Тепер вони подали позов до Міжнародного центру з урегулювання інвестиційних спорів. Це одна з інституцій Групи Світового банку.

Якими є їхні аргументи Фрідмана, скільки триватиме цей суд та чим він зрештою може закінчитися?

Що написано у позові компанії Фрідмана до України

Націоналізацію Сенсу Банку, що відбулася наприкінці липня минулого року, автори релізу ABHH називають «комбінацією методів корпоративного рейдерства та наживи на війні». Українську владу вони звинучвачують у чорній PR-кампанії з дискредитації власників банку для прикриття націоналізації. «Ми ретельно зафіксували усі етапи цієї кампанії та розглянемо можливість внесення їх на розгляд суду», – йдеться у повідомленні ABHH.

Правовою основою позову є договір між Бельго-Люксембурзьким економічним союзом та урядом України про взаємне сприяння та захист інвестицій, уточнюється у релізі.

У розпорядженні Forbes є зміст позову та його коротке резюме. У частині, де викладений фактаж справи, позивачі спочатку описують роботу банку до 2022 року: його фінансові результати, корпоративне управління за «західним зразком», співпрацю з місцевим регулятором. 

Останній блок починається з пункту «Українська історія клептократії, яка лише загострилась через війну». У ньому містяться звинувачення в бік України у невиправданих та дискримінаційних діях до банку та його власників.

Що у позові ABHH до України /Колаж Анна Наконечна

Що у позові ABHH до України

(Натисніть «Читати більше», щоб відкрити повний текст)

Коротке резюме позову, що є у Forbes, містить наступні пʼять пунктів. Переклад наведено без перефразувань, зміст скорочено та відредаговано для зрозумілості.

  • Позивач володів та керував «Альфа-Банком» (перейменований на «Сенс Банк» 1 грудня 2022-го), що був провідним комерційним та роздрібним банком в Україні, до незаконного відчуження державою 22 липня 2023-го.
  • Під керівництвом позивача Банк був прибутковим бізнесом та демонстрував величезний потенціал на майбутнє. У 2021-му, останньому повному календарному році роботи перед початком порушення Україною Договору (між Бельго-Люксембурзьким економічним союзом та урядом України. – Forbes), банк повідомив про прибуток близько $123 млн. Прибутки збільшувалися з року в рік завдяки успішній стратегії, започаткованій у 2019-му. Вона передбачала значні інвестиції, зокрема, в технологічні інновації.
  • Банк мав західний стиль структури управління та операційної ієрархії. Через клієнти сприймали його як надійний та інноваційний український банк. Завдяки стратегічним інвестиціям, зокрема у технології, та стабільній структурі власності та управління, передбачалося, що банк збереже свою прибутковість у 2022-му та в майбутньому. Довгостроковий кредитний рейтинг банку був підтверджений агентством «Експерт-Рейтинг» 29 червня 2023-го як «uaAAA» за національною українською шкалою.
  • Простіше кажучи, взявши 31 грудня 2021-го за точку для аналізу, банк перебував на чітко висхідній траєкторії, що підвтерджували майже всі відповідні показники ефективності.
  • На жаль, ця траєкторія різко змінилася. Після початку збройного конфлікту між Росією та Україною у лютому 2022 року, держава розпочала кампанію з переслідування банку. На нього та його акціонерів і кінцевих бенефіціарних власників були накладені несправедливі, дискримінаційні та непропорційні обмеження. Держава також прийняла закони, спрямовані на створення картини законного захоплення банку, і розпочала медіакампанію з метою підірвати репутацію банку та послабити міжнародну реакцію на його майбутнє відчуження. Останнім цвяхом у труні стало формальне відчуження банку державою шляхом примусового вилучення 100% його акцій у позивача в обмін лише на одну гривню.

Читати більше Згорнути

Станом на початок 2022-го структура власності ABH Holdings, яка володіла Сенс Банком частково напряму, а частково – через кіпрську ABH Ukraine Limited, була наступною: 32,86% – у Фрідмана, 20,97% – у Германа Хана, 16,32% – у Олексія Кузьмичова, 12,4% – у Петра Авена, 3,7% – у Андрія Косогова.

Ще 9,9% – у італійської UniCredit (цю частку вона отримала в 2016 році, обмінявши на неї свій український актив Укрсоцбанк, який поглинула «Альфа»), 3,87% – у американської організації The Mark Foundation for Cancer Research.

Михайло Фрідман та Петро Авен /Getty Images

Михайло Фрідман та Петро Авен Фото Getty Images

Агресивна риторика ABHH у текстах пресрелізу та позову не надто співпадає з коментарями, які давали топменеджери колишнього Альфа-Банку про ситуацію з можливою націоналізацією. «Я не можу сказати, що поведінка держави була агресивною, – казав Forbes наприкінці 2022-го багаторічний президент Альфа‑Банку Олександр Луканов. – Вона була радше невизначеною». 

Дипломатично висловлювався і Фрідман. «Якщо наші інвестиції незатребувані в Україні, ми відкриті до конструктивного діалогу про передачу активу іншому власнику», – йшлося у письмовому коментарі наданому Forbes також наприкінці 2022-го.

Звідки взялася сума позову? Вона співпадає з оцінкою Фрідмана (також наведена у письмовому коментарі у 2022-му) загальних інвестицій в український Альфа‑Банк у понад $1 млрд.

Як влаштований фінансовий бізнес Фрідмана та партнерів /Getty Images

Як влаштований фінансовий бізнес Фрідмана та партнерів

(Натисніть «Читати більше, щоб відкрити повний текст»)

ABH Holdings – люксембурзька структура, яка обʼєднує фінансові активи російської «Альфа-Груп» Фрідмана та партнерів. Вона прямо чи опосередковано володіє, зокрема, російським Альфа-Банком та установами з такою ж назвою у Білорусі та Казахстані і страховиком «Альфа-Страхування».

У травні 2023-го член ради директорів компанії Ендрю Бакстер заявив про бажання ABHH вийти з бізнесу у Росії.

Під санкціями ЄС та Великої Британії перебувають усі колишні фізособи-співвласники «Сенсу», крім Косогова. Причина – ймовірні зв’язки з адміністрацією Путіна (партнери оскаржують це у судах). У березні 2022-го він перейняв частки Хана та Кузьмичова ставши найбільшим акціонером банку (понад 40%), однак пів року по тому НБУ заборонив цю угоду через те, що Косогов потрапив під санкції в Україні.

Фрідман народився у Львові, він має російський та ізраїльський паспорти. У 2013-му «Альфа» отримала $14 млрд за продаж 25% ТНК‑ВР державній «Роснєфті». З 2017-го Фрідман жив у Лондоні. Після півтора року життя під санкціями він переїхав до Ізраїлю, а після нападу ХАМАС на країну у жовтні 2023-го – повернувся у Москву, повідомляв Bloomberg.

У Великобританії Фрідман, Хан і Кузьмічов заснували інвестхолдинг LetterOne, яка має опосередковані частки в українських телеком-операторах «Київстар» та lifecell.

Фінансовий актив в Україні зʼявився у портфелі «Альфа‑Груп» наприкінці 1990‑х, коли її інвесткомпанії «Альфа‑Капітал» за борги дістався невеликий Київський інвестиційний банк. Наприкінці 2022-го «Альфа-Банк Україна» перейменували у «Сенс Банк».

До війни «Альфа-Банк Україна» мав п’ятий за обсягом корпоративний портфель на українському ринку і третій – за кредитами фізосіб. Партнери кілька разів намагалися продати банк. Перепоною були санкції, оскільки через це власники банку не могли розпоряджатися майном. Фрідман також не зміг отримати дозвіл на докапіталізацію банку на $1 млрд, не домовившись з європейськими регуляторами про виведення з-під санкцій відповідної суми зі своїх рахунків. НБУ відмовився сприяти цьому процесу.

Одразу після націоналізації СБУ та Генпрокуратура провели обшуки у банку та помешканнях кількох його колишніх топменеджерів у справі про співпрацю російських активів «Альфа-Груп» («Альфа-Страхование», «Агроаспект» магазин «Пятерочка», «Вымпел-коммуникации», «Калуганефтепродукт») із російським Міноборони.

Читати більше Згорнути

Які шанси України (не)виграти суд з Фрідманом та партнерами

«НБУ упевнений у законності рішення про вивід з ринку системно важливого банку, воно ухвалене у суворій відповідності до законів України», – йдеться у письмовому коментарі наданому пресслужбою регулятора Forbes. 

Що має вирішити Арбітраж?

Ключових питань кілька: чи мала право Україна націоналізувати «Сенс Банк» та чи мають колишні акціонери отримати компенсацію і на яку суму, перераховує керуючий партнер компанії Arzinger Тімур Бондарєв.

Міжнародне право каже, що націоналізація або експропріація є суверенним правом держави в разі наявності підстав, зазначає керуючий партнер українського офісу міжнародної юридичної фірми Wolf Theiss Тарас Думич.

З цим погоджується і Бондарєв, який вважає високими шанси України довести своє право на націоналізацію банку. Інша справа – процес експропріації має передбачати компенсацію колишнім власникам активів, кажуть обидва юристи. Ймовірно, саме навколо компенсації і її розміру і буде точитися основна суперечка. 

Такі арбітражі зазвичай тривають дуже довго. Бондарєв та Думич прогнозують щонайменше 4 роки розгляду. «Тільки формування арбітражу може тривати рік або більше», – зазначає Бондарєв з Arzinger. 

У кого більше шансів?

Прогнозувати подібні справи вкрай складно, але обидва опитані юристи дають більше шансів, що суд призначить компенсацію Фрідману і партнерам.

Це не обовʼязково означатиме, що арбітраж присудить ексакціонерам саме $1 млрд. Визначення власне розміру компенсації також є тривалим і складним процесом, вказують адвокати.

Націоналізація може відбуватись без компенсації, за умови якщо держава доведе, що була змушена зробити це, виконуючи свою регуляторну функцію, каже Бондарєв. Саме на цьому у письмовому коментарі акцентує увагу пресслужба НБУ: санкції проти власників «Сенсу» створювали загрозу для банку та фінансової стабільності в Україні.

Андрій Пишний /надано пресслужбою

Голова НБУ Андрій Пишний Фото надано пресслужбою

«Зважаючи на розмір банку, були ризики, якби «Сенс» впав або його використовували для впливу на Україну та її обороноздатність тощо, аргумент що націоналізація була потрібна щоб уникнути негативних наслідків для банківської системи, може мати місце», – вважає Бондарєв. 

Факт санкцій навряд чи може допомогти державі уникнути ризику виплати компенсації. Вони не позбавляють права на отримання відшкодування, але впливають на можливість нових інвестицій, купівлю активів, подорожі тощо, нагадує Думич з Wolf Theiss.

Що буде в разі програшу України?

Українське законодавство заборонено виплачувати будь-яку компенсацію підсанкційним громадянам РФ, але за міжнародним правом Україна буде повинна це зробити, каже Думич з Wolf Theiss. Втім, він певен, що в Україні це рішення не виконають.

Подібний кейс в українській практиці вже є: ще у 2014-му російська «Татнафта» відсудила в України $112 млн, згадує Бондарєв з Arzinget. Але досі український уряд нічого не заплатив і робить усе, аби уникнути цього. Справа стосується захоплення компанії «Укртатнафта», створеної у 1994-му Україною і Татарстаном на базі Кременчуцького НПЗ. З часом у результаті позовів в українських судах частка акціонерів з Татарстану практично сягнула нуля, а в компанії зʼявилися нові власники, близькі до групи «Приват» Ігоря Коломойського та Геннадія Боголюбова. Татнафта подала позов проти України у 2008-му.

Також юрист згадує справу російської нафтової компанії ЮКОС, яка виграла справу проти уряду РФ на $50 млрд, але досі не отримала грошей. Тож крім самого рішення є питання і його виконання.

«Я упевнений, що ми стежитимемо за цим кейсом ще принаймні років десять», – каже Бондарєв. За цей час може статись багато чого, наприклад, Україна зробить зустрічний позов до ексвласників «Сенсу», додає він.

Источник

No votes yet.
Please wait...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *