Чоловік придбав житло, але пізніше стало відомо, що попередній власник має заборгованість перед ПриватБанком по кредиту
Чоловік уклав з іншою стороною договір про купівлю-продаж квартири у вигляді розписки, згідно з яким він отримав право власності на вказаний об’єкт нерухомості за 32 тисячі доларів. Але згодом з’ясувалося, що померлий колишній власник має заборгованість по кредиту в ПриватБанку, яку він просить анулювати. Про це повідомляється в рішенні Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області, оприлюдненому 22 серпня 2025 року.
06.03.2007 року між ПрАТ КБ «ПриватБанк» та чоловіком було укладено кредитну угоду, за умовами якої він отримав позику в сумі 42 480 доларів з нарахуванням відсотків за користування позикою у розмірі 1% на місяць від суми залишку боргу по кредиту з кінцевим терміном погашення 05.03.2027 року. Для забезпечення виконання кредитної угоди між сторонами було підписано іпотечний договір від 06.03.2007 року, відповідно до якого він передав у заставу квартиру. При цьому, між ним та іншою особою, 15.01.2008 року було підписано договір купівлі-продажу цієї квартири у формі розписки, за яким він отримав у власність зазначене нерухоме майно за 32 тисячі доларів. Нотаріально завірений договір купівлі-продажу квартири мав бути оформлений після зняття всіх обтяжень. З того часу він реально користується цим житлом і сплачує за нього комунальні послуги. Однак нещодавно стало відомо, що громадянин (який підписав кредитний договір з ПриватБанком) помер. Оскільки після смерті позичальника обов’язки з повернення позики переходять до складу спадщини, терміни подання кредитором вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок виконання цих вимог регулюється статтями 1281 та 1282 ЦК України. Тобто стаття 1281 ЦК України, яка встановлює граничні терміни пред’явлення подібних вимог, також застосовується до кредитних зобов’язань, забезпечених іпотекою. Закінчення термінів, визначених статтею 1281 ЦК України, для пред’явлення кредитором вимоги до спадкоємців призводить до втрати кредитором права вимоги за зобов’язаннями, а також до припинення цих зобов’язань.
Яке рішення виніс суд?
Чоловікові відмовили в задоволенні позову. Суду не було надано доказів отримання згоди ПриватБанку на відчуження спірної квартири.
“У цій справі позивач не надав належних, прийнятних, вірогідних та достатніх доказів для підтвердження наявності правових підстав для володіння спірним нерухомим майном, тобто наявності у нього сумлінності такого володіння. Аргументи позивача в позові про те, що було укладено договір купівлі-продажу спірної квартири у формі розписки, суд вважає непереконливими та відхиляє їх. Так, згідно з доданою до позову розпискою від 15.01.2008 року він передав особі, яка уклала кредитну угоду, гроші на укладення майбутньої угоди купівлі-продажу квартири. Ця розписка про передачу грошей в рахунок оплати за спірну квартиру не свідчить ні про час вступу позивача у володіння квартирою, ні про сумлінність цього заволодіння. Крім того, зі змісту розписки про передачу коштів, йому було абсолютно відомо, що квартира знаходиться в іпотеці банку та існують обмеження на відчуження. У пункті 18.7 іпотечного договору від 06.03.2007 року зазначено, що іпотекодавець не мав права продавати або іншим чином розпоряджатися предметом іпотеки без дозволу іпотекодержателя. Громадянин не мав права передавати йому у власність, без згоди банку, спірну квартиру, і йому про це було відомо. Суду не було надано доказів того, що було отримано згоду банку на відчуження спірної квартири. За таких обставин, суд вважає, що вступ ним у володіння спірною квартирою не є сумлінним, оскільки він знав про відсутність у нього правових підстав для набуття права власності на спірну квартиру. Отже, така обов’язкова умова набуття права власності за набувальною давністю, як сумлінність заволодіння майном, у даному випадку відсутня. Таким чином, позивач не довів факту порушення його майнових прав та інтересів цими договорами. Враховуючи це, оскільки наявність його кредитних зобов’язань та перебування квартири в іпотеці не порушують права позивача акціонерним товариством комерційним банком “ПриватБанк”, – у задоволенні позову в цій частині суд відмовляє через необґрунтованість заявлених вимог”, – підкреслив суд.