Господар трикімнатного помешкання подав позов до ПриватБанку, вимагаючи розірвати угоду іпотеки.
Чоловік з’ясував, що трикімнатна оселя, котра є його власністю, обтяжена іпотечним договором. Він наполягає, щоб ПриватБанк зняв обтяження, оскільки термін виконання зобов’язання сплив 17.04.2017 року. Про це йдеться у рішенні Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області, оприлюдненому 8 жовтня 2025 року.
В процесі отримання Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна стало відомо, що власність чоловіка – трикімнатна квартира, що належить йому на підставі права приватної власності, обтяжена іпотекою. Зокрема, з інформаційної довідки від 21.02.2025 року випливає, що трикімнатна квартира, котра є його власністю, обтяжена забороною на нерухоме майно, що виникла на основі іпотечної угоди від 18.04.2007 року, завіреної приватним нотаріусом, заборона № 832. Окрім того, у вищевказаній довідці вказано, що іпотекодержателем виступає ЗАТ КБ «ПриватБанк», сума основного боргу: 20 тисяч доларів, а термін виконання встановлено 17.04.2017 року. Зазначений договір іпотеки від 18.04.2007 року, засвідчений приватним нотаріусом, був ним загублений. З огляду на відсутність у нього будь-якої додаткової інформації щодо виконання зобов’язань за основним договором та, як наслідок, за іпотечною угодою, а також через відсутність копії іпотечного договору, вважає, що у нього є всі законні підстави звернутися до суду, спираючись на наявну в нього інформацію. Наголошує, що банком не здійснювалося стягнення на об’єкт іпотеки у судових справах чи за виконавчим написом нотаріуса через невиконання ним зобов’язань, визначених іпотечним договором, і не було отримано рішення щодо стягнення грошових коштів з нього, як поручителя за відповідним іпотечним договором. Стверджує, що термін виконання зобов’язання було узгоджено сторонами іпотечної угоди та встановлено до 17.04.2017 року. Іншими словами, фактично термін виконання зобов’язання перед банком закінчився саме 17.04.2017 року. На момент подання позовної заяви банк не вчиняв жодних дій, які б полягали в реалізації його права, передбаченого умовами іпотечного договору та положеннями Закону України «Про іпотеку». Відповідно, подальше існування іпотеки та відмова від реалізації іпотекодержателем своїх прав, порушує його права як власника на вільне володіння належним йому майном, гарантоване йому ст. 319 ЦК України, обмежуючи його право на розпорядження, необхідністю згоди на таке розпорядження іпотекодержателя, згідно зі ст. 9 Закону України «Про іпотеку», а також змушує іпотекодавця утримувати майно.
18.06.2025 року представник АТ КБ «ПриватБанк» надав відгук на позовну заяву, в якому зазначає, що АТ КБ «ПриватБанк» не заперечує, що 18.04.2007 року між сторонами було укладено угоду іпотеки від 18.04.2007 року. Ця угода забезпечує зобов’язання за кредитним договором від 18.04.2007 року, укладеним між чоловіком та АТ КБ «ПриватБанк», відповідно до якого він отримав позику в розмірі 20 тисяч доларів з остаточним терміном повернення 17.04.2017 року. Згідно з п. 28 іпотечного договору – термін дії до повного виконання іпотекодавцем зобов’язань за кредитним договором та всіма додатковими угодами до нього. На день подання відгуку, заборгованість за кредитним договором, який забезпечено іпотечною угодою, становить – 53 976 доларів. Згідно з випискою по рахунку, останній платіж здійснено клієнтом ще 25.05.2009 року. З 2009 року коштів на виконання умов кредитного договору боржником не вносилося. Враховуючи невиконані зобов’язання за кредитним договором, договір іпотеки є дійсним. Оскільки ним не надано належних та прийнятних доказів відсутності у позичальника заборгованості по кредитному договору та наявності інших законних підстав для розірвання договору іпотеки, просить відхилити позовні вимоги через їх необґрунтованість.
Яке рішення прийняв суд?
Суд відмовив чоловікові в задоволенні позову. Основне зобов’язання за кредитним договором від 18.04.2007 року не є сплаченим.
“Матеріали справи не містять відповідних та допустимих доказів на підтвердження того, що основне зобов’язання за кредитним договором від 18.04.2007 року є сплаченим, тому відсутні юридичні підстави для припинення правовідносин, що виникли у сторін з метою забезпечення виконання вказаного зобов’язання. Таким чином, твердження сторони позивача про те, що після завершення терміну кредитування/терміну повернення кредиту, іпотека припиняється незалежно від виконання основного зобов’язання, на забезпечення якого було укладено іпотечний договір, є невірними, оскільки законодавством не передбачено такої підстави для припинення зобов’язання, що залишилось невиконаним, як закінчення терміну дії договору”, – підкреслив суд.