За два десятиліття RDS трансформувалася з невеликої ділянки шляху Київ – Одеса у великі інфраструктурні задуми загальнодержавного масштабу. Сьогодні в активі групи компаній – більше ніж 10 000 км доріг, позиція одного з трійки лідерів у секторі (згідно з даними «Топ-1000 компаній України», 2024 рік) і новий вимір діяльності, принесений війною – спорудження оборонних об’єктів і відновлення важливої інфраструктури. Про найважливіші проєкти, проблеми та технологічні новації, а також про роль бізнесу в посиленні держави Forbes BrandVoice поспілкувався зі співзасновником RDS Юрієм Шумахером
Про перші значні проєкти
Цьогоріч ви святкуєте 20-річчя фірми. З чого розпочинала RDS?
Як цікавий інвестиційний випадок. Ми з колегами трудилися в банку та аналізували кредитну заявку замовника, який мав намір займатися дорожнім бізнесом. Відправилися оглянути завод і побачили в цьому напрямку потенціал. Замовник відмовився від ідеї, а ми вирішили спробувати. Так, тоді ще без навичок, ми взялися за здійснення першого об’єкта – 10 км шосе Київ – Одеса. Потім зайшли в місто та втілили проєкт реконструкції комунікацій на вулиці Успенській в центрі Одеси.
Це виглядає як ризикований початок.
Ми відразу бажали не просто «класти шляхи», а встановлювати свої еталони якості. І досить швидко усвідомили, що фірма не може обмежуватися одним регіоном. Справжня дорожня фірма повинна розширюватися.
Які проєкти стали для вас визначальними на старті?
Один із перших – реконструкція Фонтанської дороги в Одесі. Необхідно було прибрати трамвайні колії, збільшити проїзну частину. Це був важкий об’єкт, за який багато хто не хотів братися. Після цього з 2005-го до 2011-го у нас були задуми в Полтавській та Миколаївській областях, а згодом – важливий для нас задум у столиці.
У 2011 році ми перемогли в тендері перед Євро-2012 і відремонтували дві центральні вулиці – Антоновича та Велику Васильківську. Для нас тоді це було засвідченням, що ми можемо працювати на найвищому рівні.
Надано пресслужбою RDS
Надано пресслужбою RDS
Надано пресслужбою RDS
Надано пресслужбою RDS
Попередній слайд Наступний слайд
Виглядає так, що ви не уникаєте складнощів.
Іноді, коли я вперше бачу замовлення, виникає думка: це неможливо, нереально зробити. Але в кінцевому підсумку поступово ми все одно це робимо. І саме це, можливо, найкраща характеристика нашої команди.
Саме колектив визначає результат. У нас чимало людей, які прийшли ще студентами на стажування, а зараз вони керують регіональними відділеннями. І коли бачиш вже готовий непростий об’єкт, розумієш, яка це сила.
Про фортифікації: вигадки та реальність
З початком повномасштабної війни ви взялися за зведення фортифікаційних об’єктів. Що ці задуми значать для вас?
З перших днів війни ми включилися до всього, що стосується оборони та посилення – від фортифікацій на передовій до захисту важливої інфраструктури в тилу від ракет і дронів.
Спочатку ми давали техніку на будівництво. Коли почалася масова хвиля фортифікації, ми усвідомили: надійніше та дієвіше будувати самим.
Ми застосували власні бетонні вузли, які раніше використовували для шляхів і злітно-посадкових смуг, масштаби наших закупівель дають можливість заощаджувати ресурси держави. Тому наш вихід у цю сферу став природним і логічним продовженням досвіду фірми.
Надано пресслужбою RDS
Існує думка, що будівельники отримують надприбутки на фортифікаціях. Як є насправді?
Дорожню галузь взагалі чомусь вважають надприбутковою. Наш бізнес максимально прозорий і контролюється профільними організаціями та п’ятьма-шістьма правоохоронними органами. Остаточна вартість фортифікаційних робіт близька до собівартості. Тому про надприбутки тут не йдеться.
При цьому ви працюєте поряд із фронтом. Які складнощі з цим пов’язані?
Найбільш суттєва складність – постійні збитки та ризики для персоналу.
Ворог безперервно удосконалює техніку: якщо раніше ми працювали за 20 км від лінії зіткнення, то сьогодні навіть за 40 км будівництво небезпечне через присутність дронів.
Так, нещодавно, на великий жаль, під час будівництва евакуаційної дороги в Харківській області через падіння дрона загинули двоє наших працівників, ще один отримав важкі поранення. Цього року також гинули люди на Херсонщині, де ми не припиняли діяльність з початку повномасштабного вторгнення, деокупації. Це, безсумнівно, найбільші наші втрати. І найтяжчі.
Звісно, залишаються й високі фінансові ризики. У будь-який момент ми ризикуємо не отримати оплату за виконані задуми через війну: масовані атаки змінюють пріоритети замовників, частина техніки втрачена або викрадена, відшкодування збитків під питанням.
Про соціальні проєкти
Ви взялися за відновлення селища на Херсонщині. Розкажіть про цей задум.
Зараз реалізується перша черга робіт: ми виконуємо капітальні ремонти вцілілих будинків, будуємо нові, реконструюємо дороги та двори. У планах – зведення амбулаторії. Загалом йдеться приблизно про 2000 будинків.
Ідея проєкту – повністю відновити селище та розвинути інфраструктуру: школи, лікарні та сучасний урбан-парк для дітей.
Це багаторічний задум із великим соціальним результатом. Ми працювали на Херсонщині ще до повномасштабного вторгнення, тож добре знаємо цей регіон та його потреби. Для нас це не просто відбудова, а повернення життя туди, де його намагалися знищити.
Надано пресслужбою RDS
Які ще соціальні задуми реалізуєте?
Серед наших проєктів для дітей, соціальної сфери та навчальних закладів особливо виділяється «Дороги гурманів». Великий задум, який об’єднує українські крафтові виробництва – броварні, сироварні, ферми, ресторації – у туристичні маршрути, що пожвавлюють території та привертають увагу до місцевих бізнесів.
Ми створили перший національний гастрогід і онлайн-мапу таких об’єктів, постійно оновлюючи їх. Ідея проєкту народилася до 30-річчя незалежності, щоб показати, наскільки «апетитними» є регіони України. Після початку повномасштабного вторгнення він став символом незламності українського бізнесу, поєднуючи туристичний потенціал із підтримкою локальних виробників.
У чому полягає суть ще одного соціального задуму від RDS – «Наше місце»?
«Наше місце» – простір для відпочинку ветеранів, дітей війни та громади в цілому. Перший проєкт втілюємо в Макарові на Київщині, який постраждав від окупації.
Надано пресслужбою RDS
«Амфітеатр відновлення» – нова історія, що демонструє, як бізнес і громади можуть працювати разом. Плануємо розширити ідею у регіонах, що найбільше постраждали від вторгнення, зокрема на Херсонщині та Харківщині.
Принцип простий: нічого для громади без громади.
Кадри, прибутки та майбутнє
Наскільки серйозно для вас стоїть питання дефіциту кадрів?
На початку війни, коли ще не було бронювання, у нас мобілізували 800–900 людей, це 20–25% працівників. У 2022-му обсяги робіт зменшилися, ми змогли це частково компенсувати. Зараз, оскільки працюємо з «Укренерго» та Міноборони, можемо бронювати співробітників. Але це лише частина проблеми. Друга частина – велика нестача фахівців. На сьогодні у нас є такий інженерний склад, який дозволяє будувати будь-які обʼєкти. Але людей бракує.
Які спеціальності найбільш дефіцитні?
Механізатори, які керують дорожньою технікою, а також будівельники.
Ми співпрацюємо з університетами та коледжами дорожнього напряму. Платимо студентам стипендії та видаємо гранти. Ця система існувала й до війни, але зараз вона набула особливої актуальності.
Надано пресслужбою RDS
Перспективи відновлення та реконструкції України відкривають великі можливості для сфери дорожнього будівництва. Якою ви бачите групу компаній за 10–20 років?
Я прагну, щоб ми розвивалися технологічно. Люблю, коли купуємо сучасну техніку. Навіть у війну ми намагаємося оновлювати технічний парк. Хочу, щоб у нас було сучасне світове обладнання для роботи в будівництві, й не лише дорожньому.
Мрію про великі автобани – на 100 км із якісним виконанням за два–три роки. Про знаковий міст на 300–500 м, який слугуватиме точно 50–100 років.
20 років – це вже історія. Ви дивитеся на цей шлях із відчуттям завершення чи початку?
Насправді це лише початок. Ми пройшли великий шлях, але головне ще попереду. Я хочу, щоб RDS залишалася командою професіоналів, яка не боїться важких завдань і доводить, що неможливе можливо реалізувати. Ці 20 років навчили нас, що сила фірми – у людях і спільній цілі, і саме з цим багажем ми дивимося вперед з вірою у майбутнє.
Колись я хотів працювати в європейських країнах, але тепер, після всього, що пережила Україна, хочу під час повоєнної відбудови працювати тут, вдома, і робити свою країну ще кращою.