Якби не війна, в Україні би вже відбулися чергові президентські вибори – українці отримали б нового лідера або переобрали вдруге Володимира Зеленського. Forbes Ukraine запитав у політологів, чи достатньо він зробив для переобрання та чи реально провести вибори за нинішніх умов.
Інвестувати? Почекати? Продавати? Війна змінює все, крім обов’язку лідера приймати виважені рішення. Вже 30 травня 40+ спікерів поділяться досвідом на Першій щорічній конференції про фінанси, інвестиції та економічне зростання. Купуйте квиток за посиланням.
20 травня закінчився пʼятирічний конституційний термін президентства Володимира Зеленського. Наразі проведення нових виборів і недоречне, і неможливе, кажуть співрозмовники Forbes. Він залишатиметься на посаді, доки триває війна.
Чому Зеленський не втрачає легітимності після 20 травня, чи доцільно проводити вибори під час війни, що вийшло, а що не вийшло у Зеленського-президента?
Вибори та легітимність
Хоча конституційний строк президентства Зеленського й спливає 20 травня, його легітимність як голови держави не має викликати сумнівів. Організувати вибори під час дії воєнного стану неможливо, каже директор Інституту світової політики Євген Магда. А теза про нелегітимність Зеленського – російський наратив, впевнений він. «Росії не потрібен будь-який український президент та незалежна Україна», – впевнений політолог.
Проведення виборів в Україні несе додаткові ризики у протистоянні з Росією, каже кандидат політичних наук Микола Давидюк. «Тоді російська пропаганда на повну ввімкне свою машину, – пояснює він. – Ми можемо стикнутися з непередбачуваними політичними та соціальними ризиками».
Через потенційне російське втручання ми не зможемо забезпечити три базових речі виборчого процесу: свободу слова, вибору та політичну конкуренцію, підкреслює Давидюк.
Чого досяг президент Зеленський
Опитані політологи розділилися в думках щодо досягнень Зеленського як президента. «Він стикнувся з викликами, яких не було перед жодним українським політичним лідером: спочатку пандемія, потім повномасштабне вторгнення», – каже Магда.
Що можна занести у плюс?
По-перше, збереження української держави. Країна змогла втримати удар після повномасштабного вторгнення, каже Іван Гомза, політолог та завідувач катедри державного управління Київської школи економіки. Хоча й втратила важливі міста, як-от Маріуполь, попри попередження США про атаку, додає він.
По-друге, успіхи у зовнішній політиці. Зеленський зміг обʼєднати навколо України міжнародну коаліцію, каже Давидюк. «Він став лідером України в центрі цієї коаліції», – зазначає він.
По-третє, запуск ринку землі. «Після війни земля буде найактивнішим товаром – це наш ресурс на відновлення», – пояснює Магда.
По-четверте, запуск «Дії» та все, що стосується digital-країни. «Багато країн почали запозичувати наш досвід, – каже Давидюк. – Це створює імідж українців як сучасних драйвових людей».
Але багато чого залишилося у сірій зоні, каже Давидюк.
Перше – деолігархізація. «Якісь олігархи під прицілом, як от Коломойський, Фірташ, Жеваго. Але сказати, що олігархи зникли, не можна: вони були великими, а стали маленькими», – пояснює він.
Друге – оновлення влади. «Парламент на 70–80% новий, але де результативність, чим він запамʼятався?», – підкреслює Давидюк.
Важкий спадок
Кожного президента України псують «любі друзі», Зеленський – не виняток, зазначає Магда. «Замість того, щоб величезний ресурс довіри спрямувати на створення адекватної меритократичної моделі управління державою, все пішло звичним міжсобойним шляхом», – пояснює він.
Зараз Зеленський несе на собі тягар величезних проблем та втрат, через те, що у країні панує фактично військово-польова монархія, каже Магда.
До всіх проблем, які принесла з собою війна, залишається й історична – в Україні так і не подолано корупцію, зазначає Давидюк. За його період згадуватимуть скандали з Великим будівництвом і з забезпеченням армії, пояснює він.
Ще один мінус – реформа судової влади. «Зеленський прийшов до влади з чітким баченням важливості реформи суду, тому що в нього там не було інтересів, – зазначає Давидюк. – Але за його каденції суди так і не стали «сліпим» якісним сервісом».
Три поради Зеленському
Як і кожен президент України, Зеленський приходив до влади з великим кредитом довіри, але населення швидко почало зневірюватися, каже Гомза. «Якби не війна, розчарування прийшло б набагато швидше, — підкреслює він. – Зараз воно його таки наздогнало».
На що президенту потрібно звернути увагу?
Перше і головне – заявити, що він прийшов на один президентський термін, вважає Магда. Цим він виконає свою обіцянку 2019 року.
Друге – створити технічний уряд, а не безініціативний уряд «непомітного» премʼєра, додає політолог.
Навіть іноземні партнери та політологи запитують, чому в Україні в умовах війни так і не створено уряду національної єдності, погоджується Гомза. «Будь-яка країна в стані війни намагається обʼєднати всі політичні сили, крім відверто антидержавних, у єдиному уряді, – зазнчає він. – Це дало б хороший сигнал міжнародним партнерам та перекрило карту російського ІПСО про нелегітимність президента».
До всього – Зеленському потрібно зробити політичну команду більш інклюзивною, каже Гомза. «Розв’язати ситуацію, коли до президента можна добратися тільки через окремих дуже впливових людей. Як-от голову Офісу президента», – пояснює він.
Фінальне випробовування ще попереду
Політична карʼєра і загалом похід в політику Володимира Зеленського дуже співзвучні з героїчним епосом, каже політолог Давидюк. Зеленський проходить свій життєвий та політичний шлях по книзі «Тисячоликий герой» Джозефа Кемпбелла. «Наразі він пройшов усі розділи, крім останнього – «Повернення героя», – зазначає він.
На Зеленського ще чекає фінальне випробування. «Не обовʼязково зовнішнє, як то пандемія чи війна. Може бути внутрішнє – випробування владою. Балотуватися на другий президентський термін чи ні», – пояснює Давидюк.
Згідно з Конституцією, ми – у точці підбиття підсумків, каже політолог. П’ять років президентства – це проміжна ланка, драма та епос Зеленського ще не завершилися. Від того, як завершиться війна, як змінить країну та самого Зеленського, будемо розуміти – герой він чи ні, каже Давидюк.