Харківський національний університет повітряних сил імені Івана Кожедуба судиться з українським військовим від 2022 року. Чоловік, замість того, щоб навчатися, пішов захищати Україну від агресора. За це університет вимагає з нього понад 526 тисяч гривень. Крапка у цій справі ще не поставлена, а судді, за словами адвоката, порушують передбачені законодавством процедури.
Історія почалася у 2022 році, коли університет подав позов до суду. Харківський окружний адміністративний суд 16 лютого 2023 року виніс рішення, згідно з яким військовий повинен сплатити за навчання та своє утримання понад 526 тисяч гривень Харківському національному університету повітряних сил в інтересах Міноборони України. З цієї суми:
- 467 524 грн – грошове забезпечення;
- 34 409 грн – продовольче забезпечення (харчування);
- 11 347 грн – медичні витрати;
- 13 061 грн – оплати комунальних послуг та спожитої електроенергії.
У серпні 2021 року між університетом та військовим було укладено контракт на проходження військової служби та навчання строком на рік. Однак у 2022 році, за день до закінчення терміну контракту, він був розірваний начальником університету, а курсанта виключили зі складу особового складу.
Звільнення відбулося за результатами засідання вченої ради Харківського університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба (ХНУПС). У травні 2022 року курсант подав рапорт начальнику університету, в якому просив його добровільно відрахувати з ХНУПС. У суді представники університету наголошували, що, відповідно до умов договору, курсант має відшкодувати університету витрати на себе у разі дострокового розірвання договору.
Втім, курсант звільнився не просто так, а тому що ніс військову службу та захищав державу від агресії РФ. І відповідно, протягом усієї цієї справи, продовжував бути військовослужбовцем.
Адвокат оскаржив рішення в Другому апеляційному адміністративному суді. Військовий зазначав, що контракт був розірваний за його ініціативою, тобто не через порушення умов, а за вільним волевиявленням. Навчальний план або умови контракту не були порушені, дисциплінарних стягнень не було. Однак постановою від 21.11.2023 апеляційну скаргу військового залишено без задоволення, і рішення суду про стягнення коштів на користь університету залишилося у силі.
Проте майже через 4 роки, постановою Верховного Суду від 12.02.2026, постанову Другого апеляційного адмінсуду від 21 листопада 2023 року у справі скасовано. Судову справу було направлено на новий розгляд до апеляційного суду.
На засіданні Другого апеляційного адміністративного суду 23.06.2026 року були присутні, за інформацією адвоката військового, представники громадськості, а також військові у формі, які прийшли побачити, як на військового накладають понад півмільйона гривень витрат за те, що пішов захищати державу замість навчання.
Постановою Другого апеляційного адмінсуду від 23.06.2026 року у справі вирішили на чолі з суддею Владиславом Катуновим, за участю суддів Зої Подобайло та Ігоря Ральченка, ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов про відшкодування витрат, пов’язаних з утриманням під час навчання, задовольнити. Рішення суду першої інстанції від 16.02.2023 року скасували, однак ухвалили нову постанову, яка, по суті, нічим не відрізняється. Знову вирішили стягнути з військового на користь університету ХНУПС ті ж самі понад 526 тис. гривень.
У суді військовослужбовець, зокрема, зазначав, що не харчувався в університеті та не жив у гуртожитку весь час, за який університет вимагає стягнути кошти. Втім, жодного разу для суддів це не стало перепоною, щоб повністю підтримати вимоги закладу освіти. Адже висновки про необхідність стягнення з військовослужбовця понад 526 тисяч гривень зроблені “на основі аналізу судом довідки-розрахунку” від університету, у правдивості якої апеляційний суд не сумнівається і вимоги якої були підтримані Харківським окружним адмінсудом ще у 2023 році.
Як зазначив адвокат, постанову прийняв той же суддя, що й розглядав минулого року цю ж справу (але з іншим номером). Але тоді вона стосувалася зупинення виконавчого провадження по справі, а не стягнення коштів за навчання. Учасники у справі були ті ж самі.
Адвокат відзначив, що під час розгляду справи у Другому адміністративному апеляційному суді, на його думку, було упереджене та необ’єктивне ставлення до його клієнта як до військового та до самого адвоката. Це стало причиною двох відводів судді Владислава Катунова, за якими було відмовлено іншими суддями. Суддя самовідводу не взяв та відмовив також у відводі. Адвокат вважає, що суддя мав узяти самовідвід та не розглядати справу повторно – такі правила прописані у Кодексі про адміністративне судочинство України (стаття 37).
Наразі, за інформацією від адвоката військовослужбовця, було подано касаційну скаргу до Верховного Суду України, де буде оскарження Постанови від 23.06.2026 року. Зважаючи на порушення закону під час розгляду справи (за інформацією від адвоката) та нерозгляд численних клопотань адвоката, точніше відмови у їх задоволенні, захист сподівається на справедливе рішення.
Справа вже у Верховному суді, але потрапила вона на розгляд до того ж самого судді Володимира Соколова, який розглядав цю справу у лютому 2026 року. За інформацією від адвоката, суддя не взяв самовідвід. Згідно зі статтею 37 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах першої і апеляційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови або ухвали суду касаційної інстанції. Тобто, цей суддя не має права розглядати знову цю справу.
Однак адвокат та захисник України чекають справедливого остаточного рішення та Постанови Верховного Суду у справі, яка тягнеться з 2022 року.