Можливість працівника відхилити розпорядження керівника без наслідків у вигляді стягненняНа робочому місці часто виникають ситуації, коли співробітник не бажає виконувати певне завдання від керівника, аргументуючи це тим, що воно не входить до його професійних обов’язків, його не інформували про подібну роботу або він не згоден з вимогою роботодавця. Це було роз’яснено Інспекцією з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради.Брак коштів? Не проблема, кредитна картка з вигідними умовами. Оберіть у зручному каталозі на Finance.ua.Однак, сам факт незгоди не означає, що працівник має законне право ігнорувати завдання. Визначальним є характер наданого доручення, його відповідність професійним обов’язкам працівника та законність вимоги роботодавця.Випадки, коли працівник зобов’язаний виконати дорученняСтаття 139 Кодексу законів про працю України зобов’язує найманих працівників сумлінно виконувати свої трудові обов’язки, дотримуватися трудової дисципліни та неухильно виконувати розпорядження роботодавця.Отже, якщо керівник дає завдання, що відповідає посаді працівника, виконується в межах встановленого робочого графіка, не суперечить чинному законодавству, не становить загрози для життя та здоров’я і не порушує інших трудових прав, просте небажання працівника виконувати його не є достатньою підставою для відмови.У подібній ситуації працівник може бути притягнутий до відповідальності за порушення трудової дисципліни.
Керівник не має права вимагати будь-якої роботи
Водночас, роботодавець також має певні обмеження.Стаття 31 КЗпП України забороняє вимагати від працівника виконання роботи, яка не передбачена його трудовою угодою.Наприклад, якщо бухгалтеру систематично доручають завдання, які фактично відносяться до іншої професії чи посади і не входять до його професійних функцій, питання виходить за рамки простого небажання виконувати завдання. В такому разі це може свідчити про зміну трудової функції, для якої законодавство встановлює особливі правила.При цьому, переміщення працівника не слід плутати з переведенням на іншу роботу. Переміщення на інше робоче місце або в інший структурний підрозділ в тій самій місцевості може не потребувати згоди працівника, за умови, що робота залишається в межах його спеціальності, кваліфікації чи посади.
Можливість відмовитися від відрядження
Саме відрядження не вважається переведенням на іншу роботу. Тому твердження «я не погоджувався на відрядження, отже, можу не їхати» саме по собі не є коректним.КЗпП України гарантує працівникам, яких направляють у відрядження, збереження місця роботи та посади. Також передбачається відшкодування витрат, пов’язаних із відрядженням, а оплата праці за виконану роботу не може бути меншою за середній заробіток.Якщо відрядження пов’язане з виконанням службових обов’язків і належним чином оформлене, сама незгода працівника не означає, що він може уникнути поїздки.Для підприємств, установ та організацій, що утримуються за рахунок бюджету, порядок оформлення відряджень додатково регулюється Інструкцією № 59 Мінфіну. Вона визначає, що відрядженням є поїздка найманого працівника за розпорядженням керівника до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи.
Коли відмова від відрядження є обґрунтованою
Водночас, законодавство передбачає категорії працівників, яких заборонено направляти у відрядження, або для яких потрібна їхня згода.Зокрема, КЗпП України забороняє направляти у відрядження вагітних жінок та жінок, які виховують дітей віком до трьох років.Жінки, які мають дітей віком від трьох до 14 років або дітей з інвалідністю, можуть бути направлені у відрядження виключно за їхньою згодою.Тобто, в таких ситуаціях працівник має спеціальну законодавчу гарантію, а не просто висловлює небажання їхати.За матеріалами: Finance.uaМісце для вашої реклами