Вища судова інстанція розглянула справу стосовно ПриватБанку
Верховний Суд 22 липня частково задовольнив касаційну вимогу заявниці у справі щодо стягнення садового будинку в погашення валютного кредиту на користь акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк”. Справа, що тривала з 2021 року, стосувалася дій приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни, котра розпочала виконавче провадження з примусового продажу нерухомого майна боржниці. Колегія суддів Касаційного цивільного суду під головуванням Синельникова Є. В. вивчила питання пропуску банком строку пред’явлення виконавчого документа до виконання. Розгляд справи відбувався без виклику сторін, на підставі наявних матеріалів.
Спір виник через постанову приватного виконавця Русецької О. О. від 17 листопада 2021 року, яка започаткувала виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа від 16 січня 2012 року № 2-1536. Деталі справи містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Згідно з документом, для погашення заборгованості за кредитним договором від 26 лютого 2007 року № DNDVGA00000412 у сумі 148 743,23 дол. США було звернуто стягнення на садовий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що належать заявниці.
Заявниця стверджувала, що АТ КБ “ПриватБанк” є неналежним стягувачем, оскільки право вимоги за кредитним договором було нібито передано іншій особі згідно з договором цесії від 29 лютого 2016 року. Однак Верховний Суд не підтримав цю позицію.
“Відступлення прав за іпотечним договором підтверджує відступлення права вимоги за основним зобов’язанням, а не навпаки”, – йдеться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі № 754/8750/19, на яку посилалася вища судова інстанція.
Суд наголосив, що заявниця не надала доказів того, що банк відступив право вимоги саме за іпотечним договором. Переуступка прав стосувалася виключно кредитного договору, боржником за яким виступала інша особа. Виконавче провадження було розпочато на підставі заочного рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 1 жовтня 2010 року у справі № 2-1536/11 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Водночас колегія суддів визнала слушними доводи заявниці щодо пропуску банком строку пред’явлення виконавчого документа до виконання. У касаційній скарзі було зазначено:
“Повернення виконавчого документа без відкриття виконавчого провадження з причин, визначених у частині четвертій статті 4 та частині третій статті 5 Закону України “Про виконавче провадження” № 1404-VIII від 02 червня 2016 року, не перериває термін пред’явлення такого документа до виконання”, – вказано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 201/13239/15-ц, на яку посилалася заявниця.
Згідно з матеріалами справи, виконавчий лист № 2-1536 від 16 січня 2012 року було повернуто стягувачу двічі – 13 вересня 2016 року та 14 серпня 2019 року. Апеляційний суд вважав, що це перериває перебіг строку, проте Верховний Суд не погодився з таким висновком. На момент видачі виконавчого листа діяла редакція Закону України “Про виконавче провадження” від 21 квітня 1999 року, а норми пізнішого закону 2016 року не мають зворотної сили для документів, строк пред’явлення яких уже закінчився.
Суд встановив ключових суб’єктів правовідносин
У справі задіяно кілька юридичних осіб:
- акціонерне товариство комерційний банк “ПриватБанк” як стягувач;
- публічне акціонерне товариство комерційний банк “ПриватБанк”, яке надало кредит у 2007 році та набуло права на продаж заставного майна.
Кредитний договір № DNDVGA00000412 від 26 лютого 2007 року передбачав кредитний ліміт у розмірі 143 840 дол. США із строком дії до 26 липня 2017 року. Договір іпотеки того ж дня забезпечував виконання зобов’язань саме садовим будинком з господарськими будівлями та спорудами.
Верховний Суд також нагадав про рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 8 жовтня 2010 року у справі № 2-8890/2010, яким солідарно стягнуто заборгованість за договором кредиту у сумі 1 521 032,33 грн. Саме право вимоги за цим рішенням банк частково передав за договором уступки прав від 29 лютого 2016 року, однак це не стосувалося іпотечного зобов’язання щодо спірного будинку.
ПОСТАНОВИВ
Верховний Суд виніс рішення за наслідками розгляду касаційної скарги. Резолютивна частина постанови включає такі пункти:
- Касаційну скаргу задовольнити частково;
- Постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 жовтня 2025 року скасувати в частині відмови у задоволенні вимоги щодо пропуску строку пред’явлення виконавчого листа до виконання;
- Справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції;
- В іншій частині – щодо визнання АТ КБ “ПриватБанк” належним стягувачем – постанову апеляційного суду залишити без змін;
- Постанова набуває чинності з моменту її прийняття і не підлягає оскарженню.
Судові процеси у справах ПриватБанку тривають роками
Раніше видання “Інформатор” повідомляло, що суди Дніпропетровської області розглядали спори щодо арештованого майна боржників за вимогами фінансових установ. Подібні справи часто тривають роками через оскарження дій виконавців та повернення на повторний розгляд.
Також ми інформували, що Верховний Суд неодноразово надавав роз’яснення щодо строків пред’явлення виконавчих документів до виконання, зокрема стосовно переривання таких строків у випадках повернення виконавчих листів стягувачам.