Верховний Суд залишив чинним вирок щодо адміністратора Telegram-спільноти про ТЦК
16 червня Верховний Суд розглянув касаційну скаргу сторони захисту щодо особи, засудженої за адміністрування Telegram-спільноти, яка публікувала відомості про пересування представників РТЦК та СП у Новомосковському районі Дніпропетровщини. Інформація про судову справу доступна в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Особу було визнано винною за частиною 2 статті 114-2 Кримінального кодексу України, а апеляційний суд замінив умовний термін на реальне ув’язнення.
Справа №183/12045/24 розглядалася колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду. У засіданні брали участь представник обвинувачення та захисник, який долучився за допомогою відеозв’язку.
Вирок апеляційної інстанції залишено без змін.
Згідно з матеріалами справи, у грудні 2023 року чоловік, використовуючи мобільний телефон iPhone 11 ProMax, створив та керував спільнотою в месенджері Telegram. У період з 22 липня по 7 серпня 2024 року він поширював інформацію про дислокацію підрозділів Збройних Сил України, яка не була офіційно оприлюднена Генеральним штабом ЗСУ, Міністерством оборони України чи іншими уповноваженими органами.
Суд встановив, що поширювалися відомості про місцезнаходження та рух військовослужбовців РТЦК та СП під час виконання ними завдань з мобілізації населення у місті Новомосковську (нині Самар) та Новомосковському районі Дніпропетровської області. Ці дії були кваліфіковані як кримінальне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 114-2 Кримінального кодексу України.
- 8 жовтня 2025 року Самарський міськрайонний суд Дніпропетровської області призначив покарання у вигляді 5 років позбавлення волі;
- суд звільнив засудженого від відбування покарання з випробувальним терміном на 3 роки;
- було стягнуто витрати на процесуальні потреби та вирішено питання щодо речових доказів;
- 2 лютого 2026 року Дніпровський апеляційний суд змінив попереднє рішення щодо покарання, призначивши 5 років реального позбавлення волі;
- в іншій частині вирок залишено без змін.
Захист оскаржив рішення суду вищої інстанції
Захисник у своїй касаційній скарзі просив скасувати рішення апеляційної інстанції, аргументуючи це невірним застосуванням законодавства та суттєвими порушеннями норм кримінального процесуального права. За його твердженням, апеляційний суд продемонстрував упередженість та тенденцію до обвинувачення, а головуючий суддя порушив принцип рівності учасників процесу, обмеживши сторону захисту в часі під час судових дебатів.
Захисник також наголосив, що апеляційний суд оголосив лише резолютивну частину вироку, а повний текст документа на 14 сторінках, надрукований дрібним шрифтом, було вручено стороні захисту приблизно через годину. На його думку, це свідчить про те, що рішення було підготовлено ще до наради суддів.
“Апеляційний суд належним чином не обґрунтував своє рішення та не взяв до уваги обставини справи, які могли б стати підставою для призначення засудженому більш м’якого покарання”, – вказав у скарзі захисник.
Серед обставин, які, на думку сторони захисту, потребували врахування, було те, що засуджений раніше не притягувався до кримінальної відповідальності та перебуває у шлюбі.
Позиція Верховного Суду
Верховний Суд розглянув доводи касаційної скарги захисника стосовно процесуальних порушень, що могли мати місце під час апеляційного перегляду справи. Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду перевірила доводи про нібито упередженість апеляційного суду та обмеження часових рамок для сторони захисту під час дебатів.
Постанова від 16 червня 2026 року набула чинності того ж дня. Вирок Дніпровського апеляційного суду від 2 лютого 2026 року, яким засудженому призначено 5 років реального ув’язнення згідно з частиною 2 статті 114-2 Кримінального кодексу України, залишається чинним судовим рішенням у цій справі.
Судові процеси щодо передачі даних про військові об’єкти в умовах воєнного стану
Справи, пов’язані з розголошенням інформації про дислокацію українських військових та мобілізаційних підрозділів, регулярно розглядаються судами, оскільки такі дані можуть використовуватися для коригування ворожих ударів. Стаття 114-2 Кримінального кодексу України передбачає відповідальність саме за несанкціоноване розповсюдження відомостей про Збройні Сили України в умовах воєнного стану.
Аналогічні справи розглядалися і в інших регіонах
Раніше видання “Інформатор” повідомляло про затримання СБУ на Одещині агента ФСБ, який надавав ворогу координати цілей для ударів по об’єктах Сил оборони. Також було висвітлено випадок затримання мобілізованого, який самовільно залишив частину та співпрацював з ФСБ, надаючи інформацію для атак на Запоріжжі. Обидва випадки, як і справа щодо адміністратора Telegram-спільноти на Дніпропетровщині, стосуються передачі противнику даних, що могли поставити під загрозу обороноздатність України.