Проїзд у Києві по 30 гривень: багато це чи мало, порівняно з Парижем, Лондоном і Токіо?
Фото: Focke Strangmann/picture alliance via Getty Images
З 15 липня вартість проїзду в громадському транспорті столиці України може зрости до 30 гривень за поїздку, як повідомили представники Київської міської державної адміністрації. Однак, мешканці Києва не в захваті від цієї зміни. Одним із головних аргументів проти цього рішення є те, що навіть у великих європейських містах ціни на проїзд нижчі, тоді як рівень заробітних плат в Україні значно скромніший. Розглянемо – яка ціна проїзду в інших світових столицях.
У найбільших столицях світу громадський транспорт – це не просто засіб пересування з одного пункту в інший. Він став інструментом соціальної політики, частиною кліматичної стратегії, способом контролю за автомобільним рухом та навіть інструментом регулювання ринку праці. У деяких містах поїздка в метро обходиться як чашка кави, а в інших держава робить транспорт повністю безкоштовним. Деякі міста віддають перевагу доступності масового транспорту (Сеул), інші – прагнуть до самоокупності мережі (Лондон), а ще інші – радикально знижують ціни завдяки державним субсидіям (Люксембург, Відень).
Лондон
Разова поїздка в метро британської столиці коштує від £2,8 до £3,4 (приблизно 150–180 грн), а в автобусі – £1,75 (95 грн). Тут функціонує одна з найдорожчих транспортних систем у світі, яка використовує зональну модель: чим довша поїздка, тим вища її вартість. Лондон поділений на дев’ять тарифних зон, і центр міста традиційно є найдорожчим.
У місті застосовується система оплати Oyster Card (“Ойстер-карта”) або безконтактна банківська оплата. Пасажир прикладує свою картку до зчитувача при вході та виході, а система автоматично розраховує вартість поїздки.
Цікавою особливістю системи оплати є ліміт витрат (fare cap). Після того, як пасажир витратить певну суму за день (£8,50) або тиждень (£44–45), усі подальші поїздки стають безкоштовними. Це своєрідний компроміс між високими тарифами та соціальною доступністю.
Лондонська модель перевезень пасажирів вважається майже ринковою: державні субсидії тут мінімальні. Пасажири покривають значну частину витрат системи самостійно, хоча зберігаються пільги для дітей та осіб з інвалідністю, надаються знижки для студентів, а пенсіонерам проїзд безкоштовний. Високі тарифи мають на меті компенсувати низькі державні дотації та стимулювати віддалену роботу.
У Лондоні все автентично, але дорого. Фото: Mike Kemp/In Pictures via Getty Images
Париж
Минулого року Париж провів реформу тарифної системи громадського транспорту. Від складної зональної системи місто перейшло до єдиної моделі для всього регіону Іль-де-Франс. Тут діє карта Navigo («Навіго»), яка охоплює метро, автобуси, трамваї та приміські електрички.
Держава активно субсидує французький громадський транспорт. Роботодавці зобов’язані відшкодовувати працівникові щонайменше половину вартості проїзного квитка. Це робить транспорт частиною як соціальної політики, так і трудового законодавства одночасно.
У Парижі активно відмовляються від паперових квитків: місто переходить на цифрові проїзні та оплату через смартфон. Пільгові категорії пасажирів залишаються традиційними: студенти, пенсіонери, безробітні, малозабезпечені сім’ї, багатодітні батьки.
Одна поїздка на метро в Парижі коштує €2,55 (115 грн), а в автобусі чи трамваї – €2,05 (близько 92 грн). Можна придбати квиток на цілий день за €12,30 (631,6 грн), а місячний абонемент Navigo обійдеться приблизно в €88–90 (4518,6–4621,3 грн).
У Парижі одна карта поєднує поїздки в метро, автобусі, трамваї та приміських електричках. Фото: MARTIN BUREAU/AFP via Getty Images
Берлін
Головний транспортний експеримент Німеччини – Deutschlandticket (“Німеччина-квиток”). За фіксовану щомісячну плату 58 євро (2976 грн) пасажир отримує доступ до майже всього міського та регіонального транспорту країни. Це вже не просто міський проїзний, а фактично транспортна підписка загальнонаціонального масштабу. Проте, єдиний проїзний не діє на швидкісних поїздах ICE та на деяких комерційних маршрутах.
Разова подорож тут коштує €3,80 (приблизно 170 грн). Куплений квиток дійсний у метро, автобусах, трамваях, міських електричках та регіональних поїздах. Пільги надаються учням (SchülerTicket), отримувачам державної допомоги, пенсіонерам та громадянам з низьким рівнем доходу (Sozialticket, €53 на місяць).
Відень
Австрія – одна з країн, що почали заохочувати своїх громадян відмовлятися від автомобілів. Для цього пропонується унікальна система проїзду громадським транспортом під умовною назвою «один євро на день». Разова поїздка Віднем коштує €2,40 (близько 108 грн), а річний проїзний на всі види транспорту – €365 (18 732 грн), тобто буквально «євро на день». Це найпопулярніший формат оплати проїзду.
Місто свідомо субсидує транспорт, щоб зменшити кількість автомобілів, знизити забруднення повітря та навіть підтримувати соціальну рівність. В результаті значна частина мешканців Відня користується саме річними абонементами і може їздити ними в метро, трамваях, автобусах та на приміських лініях.
Пільги передбачені для дітей, пенсіонерів та студентів, які отримують спеціальний Semesterticket на проїзд.
Люксембург
Люксембург став першою країною у світі, яка повністю скасувала плату за громадський транспорт. Тут можна їздити безкоштовно в трамваях, автобусах та поїздах другого класу. Таке рішення було зумовлене боротьбою із заторами на дорогах, а також високою платоспроможністю держави. Проте, для поїздок у 1-му класі, а також для транскордонних маршрутів за межі країни, квитки все ж потрібні.
У Люксембурзі “зайців” не буває, тут все безкоштовно. Фото: Oliver Dietze.
Токіо
Токійська система вважається однією з найскладніших і найефективніших у світі. Тут відсутній єдиний оператор: транспорт розділений між численними компаніями. Оплата за проїзд японською столицею залежить як від відстані, так і від транспортного оператора, і від типу лінії. Основними картами для проїзду в столиці є Suica та PASMO.
Головна особливість громадського транспорту в Японії: перевізники отримують прибуток не лише від продажу квитків. Вони володіють торговими центрами, нерухомістю, станціями, офісами, займаються рекламою.
Разова поїздка в Токіо коштує ¥180–220 (приблизно 50–62 грн). Місячні проїзні досить дорогі, але проїзд на роботу і назад (commuter pass – робочий транспортний абонемент) оплачується роботодавцем, це є стандартним пунктом у будь-якому трудовому договорі.
Токійська система вважається однією з найскладніших та найефективніших у світі. Фото: Shoko Takayasu/Bloomberg via Getty Images
Сеул
У столиці Південної Кореї функціонує одна з найкращих транспортних систем у світі за співвідношенням ціни та якості. Разова поїздка коштуватиме 1500 вон (приблизно 45 грн), при цьому пересадки між автобусами та метро є безкоштовними. Система розглядає поїздку як єдиний маршрут, а не як окремі поїздки.
Жителі Сеулу похилого віку користуються громадським транспортом безкоштовно, для дітей та молоді передбачені знижки. Транспортна карта називається – T-money.
Нью-Йорк та Вашингтон
Нью-Йорк використовує flat fare (фіксований тариф незалежно від відстані). Можна проїхати кілька зупинок або перетнути майже все місто – вартість залишиться однаковою. Система OMNY дозволяє оплачувати поїздки банківською карткою чи смартфоном. Разова подорож коштує $2,90 (приблизно 120 грн).
Вашингтонська система громадського транспорту орієнтована насамперед на пасажирів, які проживають у передмістях. Вартість залежить від відстані, часу доби та завантаженості лінії. У години пік поїздки значно дорожчі, вартість однієї поїздки – від $2 до $6,75 (приблизно 82–280 грн).
Така ситуація відображає американську модель, де транспорт часто будується навколо щоденних поїздок мешканців з передмість до міста і назад.
Пекін
Китай активно субсидує свій громадський транспорт як елемент забезпечення міської стабільності та стимулювання економічного зростання. У мегаполісах оплата повністю цифровізована – можна сплатити поїздку через QR-коди, WeChat, Alipay або мобільні додатки.
Одна подорож коштує від 3 юанів (приблизно 17 грн). Кінцева вартість залежить від відстані (чим довший маршрут, тим вища ціна).