Реєстрація сина в помешканні ускладнює чоловікові одержання субсидії
Чоловік отримав помешкання за ордером і спершу проживав там з дружиною та сином. Після розірвання шлюбу син на якийсь час знову жив у квартирі, але орієнтовно у 2015 році добровільно її покинув. Однак, він досі прописаний у помешканні, що перешкоджає йому оформити субсидію. Про це йдеться в ухвалі Салтівського районного суду міста Харкова, оприлюдненому 24 березня 2026 року.
Згідно з ордером на житлову площу чоловік зі своїми батьками отримав право на проживання у квартирі. Згодом там продовжив проживати він зі своєю дружиною та сином, але, після розірвання шлюбу зі своєю дружиною, обірвав зв’язок із сином. Втім, у зрілому віці син повернувся до нього і деякий час жив у даній квартирі, але з власної волі покинув помешкання, приблизно у 2015 році. Незважаючи на це, син досі залишається зареєстрованим у згаданій квартирі. Наразі йому невідомо, де знаходиться син, водночас він квартирою не цікавиться, не бере участі в її утриманні та сплаті комунальних платежів. Його прописка місця проживання у вказаній квартирі спричиняє додаткові видатки за комунальні послуги, що для нього є важким тягарем. Окрім того, він не має змоги оформити субсидію для оплати комунальних послуг.
Свідок повідомила суду, що є сусідкою чоловіка. Вона підтвердила, що протягом, приблизно, 10 років вона не помічала, щоб його син проживав у квартирі разом із батьком. Будь-якою інформацією стосовно його місцезнаходження вона не володіє.
Окрім того, чоловік не покликаний на військову службу, не перебуває під вартою чи засуджений до арешту, обмеження волі, позбавлення волі, тобто за ним не зберігається житлове приміщення з огляду на положення ст. 71 Житлового кодексу України. До того ж, упродовж розгляду справи, починаючи з 06.10.2025 року і до часу винесення рішення, він не з’явився в судові засідання та не висловив своєї думки по суті спору, тобто не виявив жодної зацікавленості щодо збереження свого права на житло.
Яким було судове рішення?
Позов чоловіка задовольнили частково. Його сина визнали таким, що втратив право користування житловою площею.
“Позовні вимоги в частині визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки на підставі наданих доказів з’ясовано, що він понад 6 місяців фактично не мешкає за вищевказаною адресою, покинув квартиру добровільно, комунальні послуги не сплачує, при цьому перепон в користуванні житлом відповідачеві ніхто не чинить, а намірів до повернення для проживання у квартирі не спостерігається. Щодо заявлених вимог про зняття з реєстрації відповідача за вказаною адресою, суд зауважує наступне. Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є спеціальним нормативно-правовим актом, котрий регулює правовідносини, пов’язані зі зняттям з реєстрації місця проживання, положення ст. 7 цього Закону підлягають застосуванню до всіх правовідносин виникнення, зміни чи припинення, яких пов’язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання. Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання відбувається на підставі заяви особи або її законного представника, судового рішення, яке набрало чинності, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою, свідоцтва про смерть. Зняття з реєстрації відбувається в день звернення особи. Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання та місця перебування осіб здійснюється органом реєстрації. З наведеного випливає, що суд не здійснює зняття особи з місця реєстрації, а лише визнає особу такою, що втратила право користування жилим приміщенням, що є підставою для подальшого зняття з реєстрації місця проживання. У зв’язку з цим позовні вимоги в частині зняття з реєстрації відповідача не підлягають задоволенню”, – підкреслив суд.