Одягнена в міні-сукню, панчохи в сіточку і чоботи до колін на шпильці, Чері Хортон веде мене коридорами свого готичного замку. Ми зупиняємося на кілька хвилин поговорити про архітектуру будівлі, після чого вона укладає мене в ліжко, роздягає, і ми займаємося сексом.
Це побачення відбулося в інтернет-грі “Друге життя” (Second Life), тому секс був несправжнім принаймні не у фізичному сенсі. У цій грі люди вступають у контакт за допомогою анімованих тривимірних персонажів, аватарів, створених за допомогою вбудованої в гру програми. Гравці можуть зробити своїм аватарам унікальну зачіску, одягнути в особливий одяг, забезпечити різними корисними предметами, такими як яхти або літаки. Вони також можуть запрограмувати свої альтер-его здійснення різних дій: плавання, танці. Багато гравців пишуть програми, за допомогою яких оснащують свої аватари геніталіями, одягають у еротичні вбрання та влаштовують анімований кіберсекс.
Ті, кому не вистачає технічних навичок, щоб написати власну програму, можуть купити сексуальні позиції та сексуальні іграшки, зроблені іншими гравцями, у магазинах, що існують усередині віртуального світу. Навколо цього захоплюючого духу різноманітності фетишів розквітли активні спільноти, і сексуальна індустрія віртуального світу процвітає. Є навіть власний квартал червоних ліхтарів, який називається Амстердам, де деякі гравці надають “ескорт-послуги” та стягують за них плату. У моєму випадку досвід віртуального сексу був схожим на перегляд порнофільму, причому домішувалося дивне відчуття, що хтось, кого я ледве знаю, дивиться його разом зі мною.
“Тривимірні симулятори сексу – це для мене еротична розвага, частково тому, що вони дозволяють досліджувати фантазії, які в реальному житті не завжди можливі і здійсненні”, – каже професійна домінактриса Хортон – а вірніше, Ночі Кандора, чоловік із плоті та крові, який нею керує.
Деякі гомосексуалісти та бісексуали, які грають у Second Life, вперше виявили свою сексуальну орієнтацію у грі, перш ніж випробувати секс із людиною однієї з ними статі в реальності, каже Бренда Братвайт, викладач конструкції комп'ютерних ігор з Коледжу мистецтва та дизайну в Савані, штат Джорджія. Кандора стверджує, що кіберсекс – це благословення для пар, змушених жити у розлуці, яким гра забезпечує графічну версію сексу по телефону.
Сексу у “Другому житті” багато, але вступити до ком'юніті відповідної тематики нелегко. По-перше, доведення аватара початкового рівня до стану сексуальної істоти – трудомістка та дорога процедура: геніталії, одяг, більш реалістичний зовнішній вигляд шкіри у волосся, а також сексуальні рухи вимагають додаткових грошових вкладень, якщо ви не можете зробити їх самі. “Потрібно як слід розбиратися у всьому, щоб створити реалістичний аватар, – каже Кандора. – Не всі користувачі мають для цього час, терпіння і талант”.
І хоча ви можете купити або запрограмувати самі тіло, одяг, догляд за зовнішнім виглядом та ноу-хау, вам, крім цього, потрібно знайти партнера. Секс-зони Second Life важко знайти без допомоги провідника, а якщо ви натрапите на таку зону, вас можуть там відкинути як чужинця. “Якщо ви просто увірветесь туди з бухти-барахти, це буде сприйнято як образу”, – каже Братвайт. Тому сексуальні спільноти усередині Second Life залишаються доволі невеликими.
Однак зараз розробники ігор поєднуються з порноіндустрією, щоб зробити кіберсекс доступним масам. Ця співпраця призвела до створення першого покоління еротичних інтернет-ігор за участю безлічі гравців: Red Light Center (“Центр червоних ліхтарів”, виходить у травні) та Naughty America (“Розпусна Америка”, реліз цього літа).
Ці ігри відтворюють соціальний аспект Second Life, дозволяючи людям взаємодіяти по інтернету. Але, на відміну від Second Life, з першого моменту в центрі цих ігор фігурують секс і флірт. Зробивши їх сексуально орієнтованими та запрограмувавши персонажів на певний набір сексуальних дій, творці нових ігор апелювали до менш технологічно підкованої аудиторії.
Але ці ігри виходять за межі інтернет-сексу. У Naughty America об'єднані кіберсекс та інтернет-побачення. Учасники зможуть заповнити анкети, на основі яких їх зводитимуть із сумісними партнерами, і за допомогою гри вони матимуть можливість спочатку зайнятися кіберсексом, а потім зустрітися у реальному житті. Автори кажуть, що гра розрахована скоріше на тих, хто хоче познайомитись у мережі, ніж на геймерів.
У Red Light Center, навпаки, секс не виходить за межі гри. “Ми не пропонуємо людям зустрічатися в реальності, – каже Рей Шварц, президент лос-анджелеського центру розробки гри Utherverse. – Ми не займаємося звідництвом, ця гра – самодостатня розвага”. Шварц припускає, що люди будуть включати цю гру, коли занадто втомилися, щоб одягатися і виходити у світ, або, якщо вони надають перевагу безпечному випадковому сексу, що не вимагає приводити незнайому людину до себе або йти кудись. Насправді розробники обох ігор припускають, що їхня продукція насамперед призначена жінкам – поки що недоосвоєний індустрією інтернет-розваг сегмент ринку.
Однак залишається відкритим питання про те, чи означає популярність кіберсексу в Second Life, що ігри, присвячені виключно сексу, завоюють популярність. “Я дуже сумніваюся, що це буде успішно, – каже Рен Рейнолдс, британський консультант з питань віртуальних просторів і просунутий гравець у Second Life. – Я жодного разу не зустрічав у Second Life когось, хто займався б виключно кіберсексом і нічим більше”.
Тому нові ігри включають щось крім сексу: учасники можуть дивитися кіно, танцювати, відвідувати картинні галереї і насолоджуватися джакузі. Red Light Center також дозволяє гравцям купувати сексуальні іграшки з дому та використовувати аватари, щоб приміряти сексуальну білизну, яку вони можуть замовити, і вона буде доставлена в реальності.
Малоймовірно, що учасники цих нових ігор будуть так само креативні, як ком'юніті Second Life, де весь контент створюється самими користувачами, які формують племена, що змагаються, політичні фракції, влаштовують демонстрації протесту проти податків і проводять заняття з різноманітних тем, від конструювання літаків до дизайну одягу.
Не виключено також, що задоволення від сексу в Second Life пов'язане з тим, що офіційно це не передбачено в грі. “Якщо надати людям інструментарій та простір спеціально для цього, це послужить стимулом чи, навпаки, буде розхолоджувати? Адже це знищує таємницю, спокусливий елемент непослуху”, – каже Джейсон Делла Рокка, голова Міжнародної асоціації розробників ігор із Сан-Франциско.
Однак ідея об'єднати пристрасть людей до гри та сексуальне бажання дуже приваблива. “Якщо все зробити правильно, можна заробити на цьому цілий стан”, – каже Рейнолдс.