ПФУ вимагає повернути 10 489 гривень допомоги на оплату комуналки через борги чоловіка по аліментах
Жінка одержувала державну допомогу на оплату житлово-комунальних послуг, спираючись на заяву від 15 листопада 2023 року. Пізніше стало відомо, що учасник її сім’ї (чоловік) має заборгованість за судовими рішеннями про стягнення аліментів більше ніж три місяці. Через це Пенсійний фонд вимагає повернути отримані гроші у сумі 10 489 гривень. Про це зазначено в ухвалі Ковельського міськрайонного суду Волинської області, оприлюдненій 25 березня 2026 року.
Громадянка була зареєстрована в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Волинській області та їй виплачували субсидію на підставі звернення від 15 листопада 2023 року. До складу домогосподарства входила вона та її чоловік. Після перевірки було встановлено, що член домогосподарства (чоловік) має борг за виконавчими провадженнями щодо утримання аліментів понад три місяці. Вона не повідомила ПФУ про дану ситуацію протягом 30 календарних днів, як це передбачено законом, що спричинило неправомірне нарахування та виплату коштів. ПФУ надсилав листи з вимогою повернути гроші, але громадянка їх не повернула.
Розгляд справи
Суд встановив, що 31.10.2024 року ПФУ отримало інформацію про те, що у складі родини жінки є особа, котра згідно з даними Єдиного реєстру боржників має борг за виконавчими провадженнями стосовно стягнення аліментів терміном понад три місяці на момент проведення верифікації 16.09.2024 року. Відомості про те, що на момент подачі заяви про призначення субсидії (15.11.2023 року) або протягом періоду, за який виплачувалася субсидія (листопад 2023 року, липень 2024 року), існували підстави, вказані у пп. 7 п. 14 Положення №848, у матеріалах справи відсутні.
Суд підкреслює, що запис в Єдиному реєстрі боржників про відкриття виконавчого провадження щодо виплати аліментів вказує лише на те, що судове рішення виконується примусово. При цьому, враховуючи вимоги ЗУ «Про виконавче провадження», а саме ст. 71, виконавець повинен щомісяця визначати суму боргу. Таким чином, підставою для відмови у наданні субсидії/втрати права на субсидію є не сам факт відкритого провадження, а встановлений виконавцем обсяг заборгованості, який перевищує суму платежів за три місяці, про що вносяться дані в Єдиний реєстр боржників, котрі мають заборгованість за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів понад три місяці.
Яке рішення суду?
Суд відхилив повністю позов Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про стягнення з жінки зайво виплаченої субсидії в сумі 10 489 гривень за період з 01.11.2023 року по 31.07.2024 року. Обставини, що член її сім’ї, згідно з даними Єдиного реєстру боржників, мав борг за виконавчими провадженнями щодо утримання аліментів понад три місяці на день подання заяви про призначення субсидії (15.11.2023 року) або на момент здійснення останньої виплати (31.07.2024 року), не підтверджено.
“Позивач рішенням від 05.12.2023 року призначив відповідачу субсидію з 01.11.2023 року по 31.03.2024 року у розмірі 1 752 гривень на місяць, а з 01.04.2024 року по 30.04.2024 року по 545 гривень на місяць. З розрахунку виплаченої відповідачу субсидії видно, що її виплачували останньому і після періоду встановленого зазначеним вище рішенням, тобто у травні-липні 2024 року. Тому, суд дійшов висновку, що позивач, спираючись на вимоги п. 78 Положення №848, самостійно призначив (продовжив) відповідачу виплату субсидії, провівши перевірку відповідно до п. 79 Положення №848, та встановивши відсутність обставин, які б унеможливлювали призначення відповідачу субсидії на новий період. Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач не довів ту обставину, що член домогосподарства відповідача за даними Єдиного реєстру боржників, мав заборгованість за виконавчими провадженнями щодо стягнення аліментів понад три місяці станом на день звернення із заявою про призначення субсидії – 15.11.2023 року чи на момент здійснення останньої виплати 31.07.2024 року, оскільки така обставина (наявність заборгованості по аліментах за три місяці) була встановлена лише на момент верифікації 16.09.2024 року, крім того, позивач призначивши самостійно відповідачу субсидію на травень-липень 2024 року, на виконання п. 78 та 79 Положення №848, у разі наявності зазначеної вище обставини таку субсидію б не призначив. У зв’язку з тим, що суд не встановив існування підстав, передбачених пп. 7 п. 14 Положення №848 та неправомірних дій відповідача, суд не бачить підстав для застосування положень ст. 1212 ЦК України. Підсумовуючи вищесказане, вивчивши матеріали справи, повністю, всебічно, об’єктивно з’ясувавши обставини справи, оцінивши докази, безпосередньо досліджені в судовому засіданні, з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а у сукупності – з точки зору достатності та взаємозв’язку, застосувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, виходячи з мотивів, наведених вище, керуючись внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про те, що позивач не довів протиправної поведінки відповідача та того, що член сім’ї відповідача за даними Єдиного реєстру боржників, мав заборгованість за виконавчими провадженнями щодо стягнення аліментів понад три місяці, у період, в якому відповідачу виплачувалась субсидія (листопад 2023 року, липень 2024 року), отже у задоволенні позовних вимог про стягнення з неї на користь ГУ ПФУ України у Волинській області про стягнення надміру виплаченої субсидії в розмірі 10 489 року за період з 01.11.2023 року по 31.07.2024 року, слід відмовити”, – підкреслив суд.