Державне партнерство з приватними лікарнями у рамках Програми медичних гарантій вимагає не тільки стандартної перевірки на відповідність нормам, а й аналізу репутаційних небезпек. Об’єктивні відгуки хворих та кримінальні розслідування навколо деяких лікарень посилюють обговорення про принципи вибору партнерів НСЗУ. Імідж лікарні повинен стати додатковим аспектом, під час укладання угод за державні кошти.
В українській охороні здоров’я уряд все більше передає частину медичних послуг приватним лікарням. Такий підхід відповідає ідеї медичної реформи: пацієнт може вибирати лікарню, а гроші “слідують за пацієнтом”. Але в такій системі виникає питання: чи достатньо уважно уряд перевіряє тих, кому довіряє державні гроші та здоров’я людей? Про критерії вибору партнерів Національної служби здоров’я України, репутаційні ризики та безпеку хворих, читайте в матеріалі УНН.
У системі, де держава купує медичні послуги у приватних і державних установах, питання вибору партнерів стає не тільки технічним, а й питанням безпеки. Адже йдеться не тільки про фінансові договори, а про довіру уряду до певної приватної лікарні та рекомендацію для хворих звертатися саме туди.
Вимоги до таких партнерів досить стандартні: наявність дозволу, обладнання, медичного персоналу та необхідної інфраструктури. Однак у багатьох країнах світу до цього додається ще один важливий фактор – імідж медичної установи та історія її роботи з хворими.
Державні договори та репутаційні небезпеки
Аналіз репутації потенційних партнерів давно використовується у сферах, де важливі великі фінансові ресурси або довіра суспільства. Йдеться, наприклад, про систему комплаєнсу, яка стала нормою для міжнародного бізнесу та фінансових організацій.
Так, міжнародні банки перед початком роботи перевіряють партнерів не тільки з юридичної точки зору, а й з урахуванням репутаційних небезпек. Причина проста: навіть законна угода з партнером, щодо якого є підозри чи скандали, може створити ризики для всієї компанії.
Подібний принцип важливий і для медицини. Особливо це важливо під час війни, коли українська охорона здоров’я і так працює з великим навантаженням.
Як зазначав в коментарі для УНН колишній міністр охорони здоров’я Олег Мусій, українська охорона здоровʼя досі не має чітких способів, які дозволяли б оцінювати якість роботи лікарень і реагувати на можливі порушення.
Контролю якості майже немає, тому що немає критеріїв оцінки, їх досі ніхто не запровадив. Ніхто: ні МОЗ, ні НСЗУ. Тому показники контролю, на жаль, одна з болючих тем і проблем, яких поки що в нашій системі належним чином, як це мало б бути, немає
– сказав ексміністр охорони здоров’я Олег Мусій.
Угоди НСЗУ з клінікою Odrex
Одним із прикладів ризикованої роботи є угоди НСЗУ зі скандальною одеською приватною лікарнею Odrex. Як раніше повідомляв УНН, лікарня згадується у 10 кримінальних справах, пов’язаних з підозрами у обмані та неналежному виконанні медичних обов’язків.
Крім того, в інтернеті часто з’являються розповіді хворих, які говорять про можливі проблеми під час лікування у цьому медичному закладі. Частина таких розповідей публікується на Telegram-каналі StopOdrex. Який після багатьох блокувань сайту за позовами Odrex, створили сім’ї померлих у лікарні хворих і люди, які вважають себе постраждалими від лікування там.
Водночас важливо зазначити, що сам факт кримінальних справ не означає доведення вини медичного закладу або його працівників, оскільки остаточні висновки у таких справах може робити тільки суд.
Проте сам розмір суспільної дискусії навколо лікарні робить важливим питання про те, як держава вибирає партнерів. Зараз, незважаючи на публічні скандали, Odrex залишається одним із найбільших приватних партнерів НСЗУ. За інформацією самої служби, тільки у 2023 році лікарня отримала понад 53 млн грн державних грошей у рамках Програми медичних гарантій.
А у 2026 році лікарня Odrex працює одразу за кількома напрямками державної програми медичних гарантій: первинна допомога, лікування інсультів та інфарктів, реабілітація.
Звісно, формально така робота не суперечить чинним правилам Програми медичних гарантій. Проте сама ситуація ставить більш широке питання: чи достатньо державі перевіряти тільки технічну відповідність лікарень вимогам, якщо навколо одного з найбільших партнерів виникають кримінальні розслідування, публічні скарги хворих і обговорення у суспільстві щодо якості надання допомоги.