Сир в супермаркеті Фото: Інформатор
На глобальному молочному секторі розпочався значний розподіл сил. Китайська Народна Республіка офіційно ввела додаткові збори від 7,4% до 11,7% на ввезення сметани та сирів твердих сортів з Європейського Союзу. Дані збори будуть застосовуватися на додаток до діючих ставок (приблизно 8% — на сметану і 15% — на сир). Тобто, в результаті європейським виробникам молока доведеться сплачувати понад 15% при ввезенні до Китаю сметани, і 26,7% — сиру. Дані нові тарифні ставки почали діяти з 13 лютого 2026 року і будуть чинні протягом п’яти років — до 2031 року.
«Мита досить значні, і роблять європейські товари практично неконкурентоспроможними на китайському ринку», — роз’яснив очільник компанії «Молочний альянс» Сергій Вовченко.
Разом з тим, європейські компанії з виробництва молочних продуктів в останні роки фактично «витіснили» з Китаю багатьох конкурентів з інших держав, у тому числі українських постачальників. В результаті експортери з ЄС стали одними з головних постачальників на китайський ринок вершків та сирів твердих сортів, відвантажуючи 100 тисяч та близько 30 тисяч даної продукції відповідно.
Підвищення мит Китаєм може докорінно поміняти ситуацію. Спочатку, в Китайську Народну Республіку ввозитимуть істотно менше молочної продукції з ЄС. Це означає, що на “вільне місце” можуть претендувати експортери з інших держав, зокрема, з України. По-друге, утворюються значні обсяги надлишкової молочної продукції в самій Європі, яку місцеві компанії спробують продати або в ЄС, або на інших ринках. І тут виникає одразу декілька ризиків для українських компаній. Можливо, що реалізовувати свій товар їм стане важче як на європейському, так і на внутрішньому ринку, які з потроєною силою почнуть освоювати європейські виробники молока.
Вовченко не виключає, що в Україну може надходити ще більше сиру з Європи, і це навіть може “поставити крапку на українському сироварінні”. У той же час звичайні українці матимуть можливість купувати сири за зниженими цінами.
Шанс для української молочної продукції?
На перший погляд, “обмеження” європейських виробників молока в Китаї на руку українським компаніям, так як дає їм можливість повернутися на ринок Китаю.
«Теоретично, це може трапитись. Додаткове мито зменшує конкурентоздатність європейської продукції в Китаї, що відкриває нові перспективи для постачальників з інших країн, в тому числі з України», — говорить партнер юридичної фірми «Ілляшев та партнери» Олена Омельченко.
Але, за її словами, не факт, що українські виробники зможуть в повній мірі ним скористатися.
«По-перше, допуск на китайський ринок визначається не тільки митами, але і регуляторними перешкодами: ветеринарними протоколами, переліком погоджених компаній, квотами та складними порядками сертифікації. По-друге, ключовими бенефіціарами можуть стати країни з вже напрацьованими торговими відносинами з КНР і великим обсягом молочного виробництва — наприклад, Нова Зеландія чи Австралія. По-третє, експорт української молочної продукції до Китаю зараз обмежений як за обсягами, так і за номенклатурою. Тому без комплексної експортної стратегії швидке збільшення поставок є малоймовірним”, — вважає Омельченко.
Сергій Вовченко налаштований ще більш песимістично. «Наші виробники молока зараз навряд чи зможуть повернутися на китайський ринок. Логістика непроста, ціни досить високі. На недавній виставці в Дубаї наша продукція зацікавила багатьох потенційних покупців, але тільки до того моменту, поки їм не називали ціну. Щоб вільно проходити за ціною на світовому ринку, нам потрібен доступ до сировини не більше ніж за 12 гривень за літр, а молоко в Україні зараз коштує 14 гривень. Тому ж Китаю простіше завозити молочну продукцію з Океанії, ніж приймати нашу”, — пояснює експерт свою позицію.
Європейці зроблять молочну продукцію в Україні дешевшою
Українських переробників зараз не стільки цікавить перспектива збільшити постачання до Китаю, скільки лякають ризики на європейському та внутрішньому ринках. Вовченко стверджує, що європейські виробники активніше шукатимуть інші ринки збуту, і, скоріш за все, збільшать тиск на наш ринок, який для них є повністю безмитним.
«Дешеві сири з Європи будуть надходити до нас в ще більших обсягах, ніж зараз (в даний час тверді сири з ЄС вже займають до 60% українського ринку). Українське сироваріння може зовсім зникнути. Крім того, на європейському ринку може виникнути надлишок пропозиції, що може призвести до зниження цін в самій Європі, причому не тільки на сир, а й на іншу молочну продукцію, в тому числі вершкове масло і сухе молоко, які в ЄС активно відвантажують наші експортери”, — каже Вовченко.
Такий розклад, з одного боку, – мінус для українських виробників, оскільки автоматично зменшує їх потенційні заробітки в Європі. Але, з іншого боку, може подешевшати молочна сировина в Україні, адже цінники розхитують, головним чином, ті ж самі експортери сухого молока та вершкового масла.
«Були періоди, коли вони збирали молоко з ринку навіть за 20 гривень за літр», – згадує Вовченко. Він стверджує, що якщо цінники на сире молоко хоч якийсь час протримаються хоча б на нинішній позначці в 14 гривень за літр, то українські сировари зможуть протриматися до кінця 2026 року, незважаючи на збільшення конкуренції з європейськими постачальниками.
Доступна сировина, в свою чергу, сприятиме і зниженню цін на цілий перелік молочної продукції — від молока, кефіру та йогуртів до масла та сиру, а це на руку українським покупцям.
Молочний експорт до ЄС може стати нецікавим українським компаніям
Олена Омельченко стверджує, що правові умови доступу України на ринок ЄС не можуть бути змінені “вільно” – вони визначені Угодою про Асоціацію та відповідними тарифними режимами. На даний момент для українського молочного експорту до Європи діють квоти, які востаннє переглядали у 2025 році. Тоді обсяги були помітно збільшені, скажімо, щодо сухого молока – втричі (до 20 тисяч тонн на рік), вершкового масла – у понад удвічі (до 10 тисяч тонн), згущеного молока – на 150% тощо.
Але, незважаючи на це, обсяги квоти все ще залишаються досить невеликими. Наприклад, минулого року річну квоту за сухим молоком вибрали на початок серпня. Але, за словами Омельченко, може змінитися цінова ситуація на європейському ринку через збільшення внутрішньої пропозиції, і через це впаде маржинальність поставок для українських виробників. Тобто, навіть з огляду на квоти, постачати продукцію до Європи нашим виробникам молока на якомусь етапі може стати невигідно.
«Окремо варто врахувати внутрішні фактори, які впливають на собівартість української продукції. Війна суттєво збільшила виробничі та логістичні витрати, нестабільність енергопостачання та використання резервної генерації, зростання витрат на логістику через зміну маршрутів та страхування вантажів, дефіцит робочої сили через мобілізацію, подорожчання кормів, палива та фінансування — з усім цим стикаються вітчизняні компанії. Тому ключовим фактором є не тарифи та квоти, а готовність наших виробників працювати в умовах воєнного часу, диверсифікувати ринки збуту та забезпечувати стабільну якість продукції за конкурентної собівартості”, — підсумувала Омельченко.
За інформацією Асоціації виробників молока, в січні на тлі перебоїв з електроенергією українські товарно-молочні ферми та домогосподарства зменшили заготівлю молока на 11,8%, порівнюючи з попереднім місяцем. Особливо різко впала заготівля у приватних господарствах — майже на 27%, порівнюючи з груднем 2025 року. Селяни просто пускають стада під ніж, оскільки не витримують вартість кормів та резервного енергоживлення (яке необхідно забезпечувати, щоб зберігати молоко).
У той же час у другій половині 2025 року різко зросли надої молока у фермерських господарствах США, Океанії, Південної Америки та Європи, що спровокувало надлишок сировини на глобальному ринку. Як наслідок — з’явилася і “зайва” продукція — вершкове масло, сухе молоко тощо, що тисне на ціни. В результаті в закупівлі й сировина, й продукція на світовому ринку дешевшають, а в Україні — навпаки, зростають, у тому числі через додаткові витрати на резервне енергопостачання.
Як повідомляв Інформатор, на тлі збільшення імпорту Спілка молочних підприємств ініціювала запровадження кешбеку на вагові сири, які раніше не потрапляли під державну підтримку. У галузі сподіваються, що це допоможе частково пожвавити продажі української продукції та зменшити тиск імпорту. Як зазначає народний депутат Ніна Южаніна, з 1 березня 2026 року тверді та м’які сири потрапляють до категорії 15% кешбеку — як сегмент із високою часткою імпорту.