Це стало піком багаторазових взаємних докорів і територіальних протиріч. В таких умовах Україна змушена реагувати у вирі багатопланової нестабільності.
Міністр оборони Пакистану Хаваджа Мухаммад Асіф підтвердив трансформацію конфлікту з Афганістаном у стадію всеохопного збройного зіткнення. Оголошення прозвучало після нічних сутичок та повітряних ударів, що спричинили значні втрати. УНН вивчає, які наслідки це матиме для решти світу, зокрема, для України.
Деталі
Після черги авіаційних атак та гучних заяв про “відкриту війну” напруженість між Пакистаном та Афганістаном досягла найкритичнішої фази за останні роки. Формально мова йде про боротьбу з військовими формуваннями, проте в основі конфлікту – застарілі територіальні розбіжності, проблема транскордонного екстремізму та криза довіри між сусідніми державами. Для України це черговий сигнал щодо посилення глобальної нестійкості, де локальні конфлікти оперативно набувають міжнародного розмаху.
Як конфлікт перейшов у гарячу фазу
Пакистан засвідчив здійснення повітряних атак по об’єктах у Кабулі та прикордонних провінціях Пактія і Кандагар. В Ісламабаді повідомили, що операції були націлені проти бойовиків, які вчиняють напади на пакистанській території. Афганська сторона звинувачує сусіда в порушенні суверенітету та загибелі мирних жителів.
Ескалація стала завершенням декількох місяців взаємних звинувачень. Пакистан наполягає, що афганська влада, сформована рухом Талібан, не обмежує активність угруповання ТТП, яке здійснює терористичні акти всередині країни. Кабул заперечує відповідальність за дії бойовиків або стверджує, що не контролює всі радикальні утворення.
Старий кордон – нові конфлікти
Однією з основних причин напруги залишається спірний кордон, відомий як лінія Дюрана. Його історія бере початок з колоніальних часів, а питання законності кордону неодноразово ставало підґрунтям для суперечок. По обидва боки мешкають племінні громади з міцними соціальними зв’язками, що ускладнює контроль над територією.
Для Пакистану контроль над прикордонними регіонами є питанням національної безпеки. Для Афганістану – це також символічне питання суверенітету. У підсумку будь-який випадок миттєво набуває політичного підтексту.
Талібан після повернення до влади
Після 2021 року, коли Талібан знову отримав владу над Афганістаном, регіональний баланс змінився. Раніше Пакистан вважався впливовим суб’єктом у афганських справах. Проте нова влада в Кабулі демонструє більшу незалежність.
Ісламабад очікував, що Кабул активніше боротиметься з пакистанськими бойовиками. Натомість, на думку пакистанської сторони, угруповання ТТП отримало більше простору для дій. Саме це стало передумовою для силових заходів у вигляді повітряних атак.
Ядерний фактор: чи є ризик глобальної ескалації
Пакистан є ядерною державою з кінця дев’яностих років і має значний арсенал. Однак його стратегічна доктрина спрямована передусім на стримування Індії, а не на конфлікт із Афганістаном. Поточне протистояння має характер прикордонної ескалації середньої інтенсивності.
Вірогідність використання ядерної зброї в даному конфлікті вкрай низька. Разом з тим сам факт участі ядерної держави збільшує рівень міжнародної уваги та напруженості.
Регіональні наслідки
Афганістан вже перебуває у скрутній економічній та гуманітарній ситуації. Нова хвиля бойових дій може посилити кризу, зумовити внутрішні переміщення населення та нові потоки біженців. Для Пакистану ескалація також несе ризики з огляду на внутрішні економічні проблеми та політичну нестійкість.
Окрім того, тривале протистояння може створити додатковий простір для радикальних угруповань, які використовують прикордонні райони як зону для переформування та підготовки нападів.
Що це означає для України – усе більше конфліктів як елемент великої гри
Для України важливо усвідомлювати, що світова безпекова архітектура все більше нагадує систему взаємопов’язаних криз. Навіть якщо протистояння між Пакистаном та Афганістаном має локальні причини, воно відбувається у ширшому контексті суперництва між США, Китаєм та Іраном.
Будь-який новий конфлікт у регіонах, де перетинаються великі держави, може використовуватися як інструмент стримування, тиску або перерозподілу впливу. У такій логіці війни перестають бути виключно регіональними – вони стають елементами глобальної шахівниці.
Для Києва це означає декілька речей. По-перше, міжнародна увага та ресурси партнерів розподіляються між декількома кризами одночасно. По-друге, посилюється загальна тенденція до силових методів вирішення спорів. По-третє, великі держави все активніше використовують регіональні конфлікти як інструмент геополітичного суперництва.
В такому оточенні Україні доводиться діяти в умовах багатосторонньої турбулентності, де кожна нова ескалація – навіть за тисячі кілометрів – може впливати на глобальний порядок денний. І якщо події в Афганістані насправді виявляться частиною ширшої стратегії великих гравців, це стане ще одним підтвердженням того, що сучасні війни дедалі частіше є не лише локальними зіткненнями, а елементами великої гри.
Чи переросте це у повномасштабну війну
Найбільш імовірний сценарій – продовження обмежених операцій та періодичних ударів без переходу до великої війни. Жодна зі сторін не виявляє готовності до масштабної кампанії. Афганська влада зосереджена на внутрішній стабільності, а Пакистан навряд чи зацікавлений у тривалому конфлікті.
Однак ризик неконтрольованої ескалації залишається, особливо якщо напади на території Пакистану продовжуватимуться. У такому випадку відповідь може ставати все більш жорсткою, що створюватиме нові витки напруження.
У результаті поточна криза є наслідком давніх суперечностей, безпекових викликів та зміни балансу сил після 2021 року. Вона навряд чи переросте у масштабну війну, але вкотре показує, наскільки неміцною залишається міжнародна система безпеки – і як швидко локальні конфлікти можуть впливати на глобальний порядок денний, в якому перебуває й Україна.
Нагадаємо
Пакистанські прикордонники та афганські таліби вступили у бій із застосуванням важкого озброєння – він тривав понад дві години. Обидві сторони повідомляють про значні втрати та захоплення прикордонних постів.