Верховна Рада прийняла закон №13646 щодо соціального забезпечення військовослужбовців, який визначає 15 мільйонів гривень як максимальний розмір допомоги сім’ям померлих. У цю суму входять виплати, отримані під час перебування у статусі зниклого безвісти.
Парламент вдруге прийняв закон №13646 про соціальний захист військовослужбовців. Цей документ є одним з найбільш складних і важливих за весь час широкомасштабної війни, оскільки він напряму впливає на сім’ї тих, хто зник безвісти, і полеглих захисників. Мова йде не тільки про фінанси, але й про мораль, віру в державу і відчуття справедливості в умовах тривалої війни.
Що конкретно змінилося і чому навколо цього закону так багато обговорень – УНН розглядає детально.
Як функціонувала система виплат до прийняття закону
До запровадження змін держава використовувала дві різні концепції підтримки. Якщо військовослужбовець зникав безвісти, його сім’я отримувала фінансове утримання в середньому близько 100–120 тисяч гривень щомісячно. Ці виплати продовжувалися до зміни статусу – на повернення, потрапляння в полон або смерть.
У випадку офіційного підтвердження смерті родина додатково отримувала 15 мільйонів гривень одноразової допомоги. Виплата здійснювалася поетапно: спочатку приблизно 3 мільйони, а залишок – рівними частинами в наступні місяці.
Отже, сім’ї зниклих безвісти могли фактично роками отримувати повне грошове утримання, а потім – ще й повний комплекс компенсації за смерть.
Ключова зміна: 15 мільйонів як максимальна сума
Новий закон змінює сам принцип. Тепер 15 мільйонів гривень – це найбільша сума всієї допомоги від держави у випадку смерті військового. У цю суму враховуються і ті виплати, які сім’я отримувала під час статусу зниклого безвісти.
Іншими словами, якщо сім’я декілька років отримувала щомісячні виплати, то після підтвердження смерті держава доплатить лише різницю до граничних 15 мільйонів гривень.
Як тепер діють виплати для зниклих безвісти
Сам спосіб виплат для зниклих безвісти також залишено, але з уточненнями. Частина фінансового забезпечення розподіляється порівну між родичами, які подали документи, а 50% зберігається військовою частиною або державою до з’ясування долі військового. Якщо захисник повертається з полону або залишається живим – ці кошти виплачуються йому. Якщо його визнають загиблим – родині.
Додаткові соціальні гарантії для військовослужбовців
Крім того, закон розширює перелік соціальних гарантій для військових. Під час служби держава гарантує грошове, медичне, продовольче та речове забезпечення, лікування і реабілітацію за рішенням ВЛК, відпустки за сімейними обставинами, проживання, безкоштовний проїзд і поштовий зв’язок. Після повернення зі служби військові мають право повернутися на роботу не нижче попередньої посади, отримати допомогу у розмірі середньої зарплати, повноцінний страховий і трудовий стаж, право на професійну адаптацію, щорічну відпустку вже в перший рік роботи, збереження черги на житло і відновлення навчання.
Як зниклого безвісти можуть визнати загиблим без тіла
Окремий і дуже чутливий блок – це питання, як зниклого безвісти можна визнати померлим, якщо тіла немає. Українське законодавство передбачає лише декілька шляхів.
Перший – судове рішення за наявності не менше трьох свідків і матеріалів розслідування від військової частини, де зафіксовані обставини зникнення. На практиці це найскладніший шлях: свідків часто немає, вони можуть бути на фронті або загинути, а судові процеси тривають роками.
Другий – автоматичне визнання померлим через два роки після завершення бойових дій. В умовах, коли про кінець війни навіть не говорять, цей механізм фактично не працює.
Третій – ідентифікація тіла або останків за ДНК. Але пошук тіл у зоні бойових дій часто неможливий роками, поки тривають бої або територія залишається окупованою.
У підсумку сім’ї зниклих безвісти роками живуть у невизначеності – між надією і фактичним усвідомленням втрати.
Аргументи держави на користь нових правил
Держава пояснює нові правила декількома аргументами. По-перше, це має усунути фінансову нерівність між сім’ями загиблих і зниклих безвісти. По-друге, зменшити спокусу затягувати юридичне визнання смерті. По-третє, розвантажити бюджет у ситуації, коли війна триває набагато довше, ніж передбачалося у 2022 році.
Офіційна позиція Міністерства оборони зводиться до єдиного принципу: сім’ї загиблих і зниклих безвісти повинні отримувати допомогу за прозорою, зрозумілою та однаковою логікою, а загальний обсяг державної підтримки не повинен перевищувати 15 мільйонів гривень.
Критика закону з боку родин і правозахисників
Разом з тим, сім’ї військових і правозахисники вбачають у законі серйозні ризики. Судові процедури можуть ще більше затягуватися, оскільки визнання смерті автоматично зменшує фінансове навантаження на державу. Багато сімей роками не можуть зібрати необхідні докази, а моральний аспект рішення зводиться до питання: чи можливо взагалі вимірювати втрату людського життя фінансовими лімітами.
Проблема сімей загиблих до 24 лютого 2022 року
Окрема болюча тема – сім’ї військових, які загинули до 24 лютого 2022 року. Вони не підпадають під дію сучасних компенсацій, хоча війна для них почалася значно раніше і забрала життя так само. Цей штучний поділ держава фактично визнає, але виправляти його вже не планує.
Підсумок: що насправді означає цей закон
В результаті закон №13646 – це сигнал про реальний фінансовий стан держави. Рішення, прийняті у 2022 році в умовах шоку та віри в коротку війну, більше не відповідають дійсності. Держава намагається зберегти рівновагу між підтримкою родин загиблих, допомогою живим і можливістю продовжувати війну.
Чи це справедливо – питання відкрите. Для одних це крок до системності та чесності, для інших – болісне скорочення підтримки під виглядом реформ. Очевидно лише одне: ці рішення приймаються не в умовах достатку, а в умовах виживання країни, яка четвертий рік веде війну на виснаження.
Нагадаємо
Верховна Рада ухвалила проєкт закону, який регулює соціальні, трудові та пенсійні права військовослужбовців. Закон гарантує повернення на роботу, фінансову підтримку після призову та додаткові гарантії для звільнених з полону.