У Верховній Раді обговорюють модернізацію кримінального покарання за лікарську помилку після гучної “Справи Odrex”. Депутати парламенту Вікторія Вагнер та Оксана Дмитрієва акцентують на потребі внесення змін до статті 140 КК України та оновленні експертної системи з метою охорони хворих і лікарів.
Смерть хворого під час оперативного втручання, у кріслі дантиста або в процесі лікування в стаціонарі це біда, яка в Україні нерідко трансформується у довготривалий судовий процес без завершення. Відома “Справа Odrex” та численні відомості про смерть хворих у приміщеннях лікарень підкреслили загальну проблему беззахисності українського пацієнта та разом з тим зосередження кримінальної відповідальності тільки на лікарях. У відповідному комітеті парламенту визнають – правила гри пора змінювати, інформує УНН.
Про потребу коректив у законодавстві в контексті кримінального покарання за неналежне виконання службових обов’язків медичними робітниками повідомила народна депутатка, член медичного комітету Верховної Ради Вікторія Вагнер. З її слів, діюча редакція статті 140 Кримінального кодексу України (неналежне виконання медичним або фармацевтичним працівником своїх обов’язків, що призвело до тяжких наслідків для пацієнта (смерть, інвалідність). Карається обмеженням або позбавленням волі на строк до 2 років (ч. 1) або до 3-5 років (ч. 2, якщо потерпілий — неповнолітній), не дає можливості результативно карати за смерть хворого.
На мою думку, чинна редакція ст. 140 КК України не є в достатній мірі результативною саме як інструмент притягнення до відповідальності у ситуаціях смерті хворих, тому що її склад і доказові стандарти в реальних справах часто роблять результат (обвинувальний вирок) маловірогідним. Перш за все, дуже складно довести причинний зв’язок “дія чи бездіяльність і як наслідок смерть” поза розумним сумнівом. По-друге, оціночні формулювання (“неналежне виконання”, “тяжкі наслідки”) лишають місце для різних тлумачень і роблять провадження чутливими до виправдань через недоведеність складу. Також акцент на конкретному співробітнику, в той час, як у багатьох фатальних випадках причина системна: чергування, маршрутизація, нестача обладнання чи медикаментів, протоколи, управлінські рішення. Кримінальний процес “персоналізує” провину там, де вона може бути організаційною
– вважає Вікторія Вагнер.
Розгляд справ про лікарську недбалість безпосередньо залежить від якості та незалежності судово-медичної експертизи. Саме тому, як пояснює Вагнер, питання змін до кримінальної відповідальності за ст.140 КК неможливо відокремити від реформи експертної системи. У парламенті вже розглядають законопроєкт № 6284-2 “Про судово-експертну діяльність”, який передбачає зміни підходів до організації та контролю проведення судових експертиз.
Санкції ст. 140 порівняно м’які, що зменшує і попереджувальний ефект і мотивацію сторін просувати справу до результату. Основна проблема – доведення, тому посилення санкцій само по собі не вирішить ключову проблему. Якщо рухатися до змін, я б розглядала пакет, який підвищує і справедливість для пацієнтів, і юридичну визначеність для медиків. Найкращий результат може бути через поєднання: уточнення стандартів або рівнів вини з реформами експертизи та розслідування, а також дієві цивільні механізми компенсації. Система розслідування “медичних” справ потребує змін, не тільки в санкціях, а й в процедурі: незалежність експертизи, прозорий розподіл, і жорсткі дедлайни на призначення та виконання експертиз. КПК декларує розумні терміни, але без судового контролю та процесуальних “стоперів” справи можуть тягнутися роками
– заявила Вікторія Вагнер.
Подібної думки і народна депутатка, заступниця голови медичного комітету Верховної Ради Оксана Дмитрієва. Вона теж акцентує на необхідності розмежувати професійну помилку, кримінальну недбалість та системні управлінські прорахунки.
Гучні медичні справи, які роками перебувають у судах, свідчать про системну проблему. Питання не тільки в суворості кримінальної відповідальності, а в тому, що в українському законодавстві досі відсутнє чітке розмежування між кримінальною недбалістю, професійною помилкою та системним дефектом організації медичної допомоги. Через це сім’ї пацієнтів роками чекають справедливого рішення, а лікарі працюють у постійному страхові кримінального переслідування навіть у складних клінічних ситуаціях. Така модель не формує ні довіри, ні безпеки. Україні потрібна система, яка одночасно захищає права пацієнтів, забезпечує справедливу професійну оцінку для лікарів та розподіляє відповідальність не тільки на виконавця, а й на заклад та управлінські рішення. Я впевнена, що ми повинні перейти від реакції на окремі трагедії до створення прозорих і передбачуваних правил, які підвищать довіру до медичної системи
– вважає Оксана Дмітрієва.
Нагадаємо
Імпульсом до нової хвилі законодавчих дискусії стала відома “Справа Odrex”. Після смерті бізнесмена Аднана Ківана у стінах скандальної клініки Odrex, історія отримала широкого поширення. Згодом стало відомо, що клініка Odrex та її медичні співробітники фігурують у 10 кримінальних провадженнях за статтями про неналежне виконання професійних обов’язків, шахрайство та навмисне вбивство.
На тлі публікацій у медіа та численних розповідей колишніх пацієнтів та їх родин сформувався рух активістів StopOdrex, який збирає та анонімно публікує у Telegram відгуки людей про лікування в скандальній клініці. Саме ця справа виявила системну проблему: в Україні пацієнт залишається фактично беззахисним, а відповідальність у складних “медичних” справах зосереджується переважно на конкретних лікарях.
При цьому організаційні та управлінські рішення лікарень нечасто стають об’єктом належної правової оцінки. Виникає ситуація глибокої несправедливості: саме адміністрація клініки формує внутрішні правила та створює систему, в якій змушені працювати медики. Проте, коли справа доходить до суду, лікарі стають “крайніми”, тоді як керівництво медустанов лишається в тіні та не несе жодної відповідальності.