Економіст Богдан Долінце зазначив, що Defence City має відчутні переваги, але не є всеосяжним вирішенням для всіх учасників ринку. Він підкреслив брак заохочень для розташування виробництва та формальні перешкоди для можливих резидентів.
Спеціальний правовий статус Defence City відкриває для компаній оборонного сектору ряд значних переваг, однак у поточній формі не є універсальним способом для всіх учасників ринку. Про це в коментарі УНН розповів економіст і авіаційний фахівець, керівник авіаційного напрямку Богдан Долінце.
Defence City чи Дія.City
Згідно з словами фахівця, однією з головних особливостей є те, що установа ОПК фактично не може одночасно перебувати у двох спеціальних статусах. Мається на увазі Дія.City та Defence City.
“Цей особливий статус – Defense City, він, в цілому, надає багато важливих переваг для компаній оборонно-промислового комплексу. Але певна кількість фірм все ж не розглядає його для переходу у зв’язку з тим, що він не дозволяє по суті бути компанії в обох статусах, тобто в статусі Дія.City і Defense City. Тому кожна організація виходить зі своїх пріоритетів та приймає рішення щодо того чи іншого статусу”, – пояснив Долінце.
Крім податкових і митних заохочень, Defence City передбачає можливість обмеження доступу до відомостей про підприємство у публічних реєстрах. Це, на думку Долінце, з одного боку, збільшує безпеку виробників в умовах воєнних дій, роблячи їх менш помітними для супротивника. Але з іншого створює ризики ймовірного використання особливого статусу фірмами, які не мають безпосереднього відношення до сектору безпеки та оборони.
За словами експерта, вже існують компанії, які оцінили Defence City і вирішили залишатися в інших режимах оподаткування. “Тому стверджувати, що режим Defense City безпосередньо впливає на можливості компанії виготовляти або розробляти ці чи інші вироби, ймовірно, не можна. Тобто компанії в різних режимах можуть виконувати цю діяльність, по-перше. По-друге, це буде впливати тільки на стимули, і в деяких випадках існує ймовірність, що той самий режим Defense City може бути навіть менш сприятливим для розвитку компанії, ніж інші режими”, – пояснив він.
Відсутність стимулів для локалізації виробництва
Долінце додав, що на даний момент у Defence City відсутня частина інструментів, які могли б зробити його по-справжньому привабливим для збільшення масштабів виробництва.
“Коли ми говоримо про режим Defense City, необхідно розуміти, що, на жаль, багато стимулюючих інструментів, які б могли зробити цей режим справді дуже привабливим для оборонних підприємств, в ньому ще не передбачені. Можливо, вони з’являться в майбутньому. Це, в першу чергу, пов’язано, наприклад, з певними інструментами заохочення оборонних підприємств”, – зазначив експерт.
Зокрема, йдеться про податкові заохочення для імпорту компонентів і обладнання для зброї та техніки, яку використовують Збройні сили України. Наразі, за словами Долінце, на імпортні комплектуючі для оборонної техніки не поширюється ПДВ, тоді як український виробник, який виготовляє аналогічні компоненти всередині країни, змушений закладати у вартість продукції цей податок.
“Це, по суті, робить умови для українських виробників менш привабливими, ніж, наприклад, коли вони ці компоненти купують за межами України. Це не стимулює розвиток або локалізацію тих чи інших технологій і компонентів”, – вважає Долінце.
Формальні перешкоди для потенційних резидентів
Авіаційний фахівець відзначає, що Defence City є новою ініціативою, яка поки не цілком ідеально налаштована. На його думку, законодавець має враховувати реалії українського ринку та адаптовувати критерії доступу підприємств до цього спецрежиму.
Наприклад, зміни необхідні в частині норми про відсутність кримінальних проваджень, у яких фігурує потенційний резидент.
“Якщо говорити про прозорість доступу, то необхідно розуміти, що попри ті додаткові засоби або режими і стимули, які пропонує Defence City, вони мають враховувати і відповідні реалії, у тому числі самих виробників. Наприклад, якщо компанія не має підтверджених порушень саме судом, то логічно було б будь-які підозри або навіть провадження, але які не доведені чи не закриті, ймовірно, був би сенс їх не враховувати під час ухвалення рішень чи розгляду документів. Але тут більше питання до законодавця, яким чином було саме визначено умови режиму, і, можливо, варто було б їх переглянути”, – зазначив Долінце.
Що необхідно змінити
На думку Богдана Долінце, щоб Defence City став реальним рушієм розвитку оборонних та авіаційних технологій, необхідно зокрема розширити податкові стимули для локалізації виробництва.
Крім того, мають бути зменшені фіскальні перешкоди для закупівель виробничого та дослідницького обладнання. “Можливо, або взагалі скасувати ПДВ на таке обладнання і мита, або суттєво відтермінувати термін, коли вони мають по суті за них оплачувати. Ось це б дозволило вивільнені кошти інвестувати в розвиток нових продуктів, в першу чергу, а не в оплату тих чи інших мит”, – вважає експерт.
Також необхідно переглянути критерії допуску потенційних резидентів, зокрема щодо автоматичного врахування відкритих кримінальних проваджень, у яких фігурує підприємство.
На думку фахівця, також варто забезпечити баланс між безпекою і прозорістю режиму.
“Коли ми говоримо про режим Defence City, маємо розуміти, що йдеться, в першу чергу, саме про заохочення компаній оборонно-промислового сектору розвивати свої продукти, по-перше, а по-друге, це фактично посилювати Сили безпеки і оборони країни. Це означає, що варто було б все ж таки передбачити або розширити у відповідному режимі саме ті компоненти, які призводять до такого стимулювання”, – зазначив Долінце.
Таким чином, Defence City залишається перспективним, але ще не повністю доопрацьованим інструментом. Подальша адаптація його умов до реалій ринку може визначити, чи дійсно стане спецрежим системним механізмом масштабування українського оборонно-промислового комплексу в умовах війни.
Нагадаємо
В Україні розпочав роботу спецрежим Defence City. Це елемент системної державної політики у сфері безпеки й оборони. Цей правовий режим має створити сприятливі умови для збільшення обсягів оборонного виробництва, залучення інвестицій і розвитку українського ОПК.
Резиденти Defence City отримують комплекс економічних та операційних стимулів, які мають зменшити фіскальне навантаження та прискорити розвиток виробництва. Йдеться зокрема про звільнення від податку на прибуток за умови реінвестування підприємствами ОПК коштів у свій розвиток, а також звільнення від земельного, майнового та екологічного податків.
Крім того, для резидентів діятимуть спрощені митні процедури; спеціальні гарантії захисту інформації та конфіденційності даних підприємства під час дії режиму; державна підтримка релокації та підвищення захищеності виробничих потужностей у разі потреби.
Підприємство може отримати статус резидента Defence City за умови, що юридична особа відповідає вимогам щодо частки кваліфікованого доходу (дохід від реалізації оборонних товарів власного виробництва або виконання робіт та/або надання послуг щодо оборонних товарів) за попередній календарний рік, а також стосовно такої особи відсутні обставини для дискваліфікації.
Частка кваліфікованого доходу має становити не менше ніж 75% загального доходу юридичної особи (з урахуванням винятків) і не менше ніж 50% загального доходу для суб’єктів літакобудування.
Резидентом не може бути компанія, яка зареєстрована відповідно до законодавства іноземної держави або яка порушила вимоги щодо розкриття інформації про структуру власності чи кінцевих бенефіціарів.
Не може бути включене до реєстру також підприємство, серед акціонерів/учасників якого є особи, пов’язані із державою-агресором, або стосовно якого застосовано санкції, або яке є пов’язаним із особою, стосовно якої застосовано санкції.
До Defence City не можуть увійти юридичні особи, стосовно яких протягом останніх 12 місяців було встановлено факт порушення обов’язків за державним контрактом з оборонних закупівель; які не є платником податку на прибуток або внесені до реєстру неприбуткових установ та організацій.
Підприємство не може стати резидентом, якщо воно має податковий борг більше ніж 10 мінімальних заробітних плат; якщо воно знаходиться і працює на тимчасово окупованій території України, а також є фігурантом кримінальних проваджень.
Міноборони повідомило про те, що перша компанія отримала статус резидента.