Правоохоронні органи й досі використовуються для упередженого тиску на підприємництво, хоча чимало суддів здатні розпізнати справи, сфабриковані на замовлення. Колишній суддя Олександр Ситников поділився міркуваннями про методи виявлення тиску на підприємців та про реакцію суддів.
Правоохоронні структури і сьогодні використовуються для незаконного переслідування і тиску на підприємницьку діяльність, стан речей не змінився. Разом з тим, за його словами, судові інстанції майже завжди розпізнають, коли провадження сфабриковане. Таку думку в ексклюзивному коментарі УНН висловив суддя Вищого адміністративного суду у відставці, юрист Олександр Ситников.
Схема, як функціонувала щодо відбирання бізнесу, так і продовжує функціонувати. І там, де це необхідно, ці справи не доходять до судового розгляду. Вони “зависають” роками
– підкреслив Олександр Ситников.
За його словами, значна частина суддів усвідомлює, коли кримінальна справа має ознаки упередженості, проте відповідна реакція на це може бути різною.
Я б висловився так, що кожен суддя, точніше, більшість суддів відчувають, коли справа є замовною. Лише дії кожного судді різні з цього приводу. Дехто розпізнає це і ставить на місце тих людей (ініціаторів упередженого переслідування – ред.). Дехто може долучатися до цієї схеми, і таке трапляється
– пояснив колишній суддя.
Він навів приклад зі своєї практики, коли, будучи адвокатом, оскаржував арешт майна юридичної особи, яка фактично не мала зв’язку з кримінальним провадженням. Зі слів Ситникова, слідчий суддя пояснила накладення арешту великою завантаженістю та тим, що “не помітила” відсутності зв’язку фірми зі справою. “Проте тут завжди є два варіанти: або насправді не побачила, або навмисно не захотіла бачити”, – зауважив юрист.
На думку колишнього судді, правоохоронці часто не зацікавлені передавати замовні кримінальні провадження до судового розгляду, оскільки усвідомлюють їхню слабкість і те, що їх буде розбито в суді стороною захисту.
Слід зауважити, що в умовах воєнного стану затягування розслідувань стає ще більш ефективним методом переслідувань, оскільки провадження можуть тривалий час перебувати без руху, створюючи постійний пресинг на бізнес.
Ключові ознаки замовних справ
Президент Всеукраїнської асоціації суддів у відставці Денис Невʼядомський у коментарі УНН розповів про основні характерні риси замовного кримінального провадження. Головною з них є концентрація уваги слідства не на зборі доказової бази, а на тиску на підприємництво.
Для цього слідчі використовують такі засоби як арешти устаткування і техніки, що зупиняє діяльність компанії.
Окремо юрист акцентував увагу на практиці частих викликів працівників на допити, які використовуються для психологічного впливу та створення атмосфери постійної напруженості всередині компанії, а також зволікання з розслідуванням.
Досвідчений адвокат зможе встановити, чи є справа замовною. Головні риси: зосередження слідчих на здійсненні тиску, а не накопиченні доказів; накладання арештів та обрання запобіжного заходу як самоціль, припинення підприємницької діяльності шляхом вилучення обладнання, компʼютерів (замість зняття інформації), часті виклики співробітників на допити для посилення напруги, розповсюдження інформації про кримінальне провадження через підконтрольні ЗМІ, тяганина у справі (якомога довше не направляти справу до суду, щоб не передавати контроль за нею суду), не вручення підозри (це не запускає преклюзивні строки розслідування, а у воєнний час справа під підозрою може тривати вічно)
– зазначив Невʼядомський.
Справи проти групи авіакомпаній “Константа” як ілюстрація замовленого переслідування
Такі роз’яснення колишніх суддів дають можливість дійти висновку, що низка аналогічних справ, які розслідуються правоохоронцями стосовно групи авіакомпаній “Константа”, є не чим іншим, як упередженим переслідуванням.
Як писав раніше УНН, наприкінці 2022 року Національна поліція розпочала кримінальне провадження №12022000000001276 щодо групи авіаційних компаній, зокрема – “Авіакомпанії Константа”. Формально слідство стосується нібито пособництва державі-агресору та заволодіння майном. Справа була відкрита за заявою голови ГО “Рада ветеранів АТО” Павла Мошковського, якого пов’язують із компанією “Українські вертольоти”.
У заяві він виклав “теорію змови”, спрямовану нібито на послаблення економічної безпеки України та захоплення стратегічних підприємств авіаційної галузі, зокрема ДП “Антонов”, яке, до речі, і надалі перебуває у державній власності. Водночас, за майже чотири роки слідства жодних фактів, які б підтверджували ці твердження, не було встановлено.
Незважаючи на те, що злочини за статтею 111-2 ККУ належать до підслідності СБУ, провадження до 2025 року розслідувало Головне слідче управління Нацполіції, після чого його передали до СБУ. Паралельно слідчі ініціювали масштабні обшуки, вилучення техніки та арешти рахунків компаній, що фактично зупинило господарську діяльність і призвело до зриву контрактів, зокрема й для ЗСУ та міжнародних гуманітарних місій.
Як пояснили судді, параліч роботи підприємств без обʼєктивних підстав – це одна з головних ознак замовного переслідування та тиску на бізнес.
Впевненості додає й те, що це не єдине кримінальне провадження, яке розслідує СБУ стосовно групи компаній “Константа”. Служба безпеки, а також Державне бюро розслідувань вже розглядали аналогічні справи проти цих підприємств, відкриті за заявами вже згаданої ГО “Рада ветеранів АТО”. Тоді складу злочину правоохоронці не виявили і кримінальні провадження були закриті.
Крім того, за інформацією УНН, СБУ та ГУР МОУ офіційно підтвердили відсутність підстав для застосування санкцій до групи компаній “Константа”.
Представники підприємств наголошують, що всі закордонні контрагенти, зокрема в ОАЕ, з якими вони співпрацюють, пройшли суворий міжнародний комплаєнс і жоден державний банк не зафіксував підозрілих фінансових операцій.
Варто відзначити, що ПрАТ “Авіакомпанія Константа” є постійним офіційним перевізником для міжнародних гуманітарних місій і неприбуткових організацій, а також виконує замовлення для держав-партнерів, зокрема з країн НАТО. Компанія є одним із провідних операторів літаків “Антонов” та експлуатантом найбільшого парку Ан-26, що робить її важливою складовою української авіаційної спроможності. На підприємстві створено повний цикл обслуговування літаків виробництва ДП “Антонов”.
З 2019 року компанія є офіційним партнером ООН та має сертифікати EASA TCO, UK TCO та US FAA, отже відповідає найвищим міжнародним вимогам. Авіакомпанії групи регулярно проходять перевірки та аудити ООН у межах процедур відбору й нагляду за підрядниками, що додатково підтверджує відповідність вимогам прозорості.
Інші підприємства, що входять до групи компаній, мають статус критично важливих для забезпечення економіки та життєдіяльності населення в умовах особливого періоду під час дії воєнного стану, наданий Державною авіаційною службою України. Крім того, вони мають статус критично важливих підприємств у сфері авіаційного транспорту, який надало Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України.
Аналіз історії переслідування групи авіакомпаній “Константа” і сукупність виявлених фактів дозволяють розглядати згадані кримінальні провадження як такі, що мають ознаки саме замовного переслідування із залученням правоохоронних органів. Тривале слідство без доведених фактів, зміна підслідності, паралельні обшуки та арешти, попереднє закриття аналогічних справ іншими слідчими – усе це формує системну картину, а не випадковий збіг обставин.
Особливого значення цій ситуації додає специфіка діяльності компаній, а саме виконання міжнародних гуманітарних контрактів, співпраця з державами-партнерами, виконання оборонних контрактів. Зупинка роботи критично важливих підприємств у сфері авіаційного транспорту, які, серед іншого, також займаються авіабудуванням, має наслідки не лише для окремого бізнесу, а й для обороноздатності, міжнародної репутації та виконання Україною зовнішніх зобов’язань.
У підсумку проблема виходить за межі окремого кейсу. Йдеться про баланс між повноваженнями правоохоронних органів і гарантіями захисту підприємницької діяльності. Якщо кримінальний процес використовується як інструмент конкурентної боротьби чи адміністративного впливу, це руйнує довіру до правоохоронної та судової системи в цілому. За умов війни така практика створює додаткові ризики для економічної стійкості держави та, безумовно, потребує негайної інституційної реакції.