Дональд Трамп готує проєкт міжнародної інституції “Рада миру”, яка стане альтернативною ООН. Держави, які прагнуть здобути безстрокове місце, повинні зробити внесок у розмірі 1 млрд доларів.
Екс-президент США Дональд Трамп створює концепцію нового міжнародного об’єднання під назвою “Рада миру”, котра повинна стати замінником ООН. Згідно з проєктом установчих документів, країни, котрі бажають одержати постійне представництво в Раді без необхідності повторного обрання кожні три роки, повинні здійснити разовий платіж обсягом 1 мільярд доларів. Про це інформує УНН.
Деталі
Запропонована Трампом “Рада миру” цього тижня виявилася однією з основних тем для всесвітніх лідерів у Давосі. Незважаючи на те, що про її заснування було анонсовано ще декілька місяців тому в рамках мирного плану адміністрації стосовно Гази, питання складу та компетенції органу ще й досі лишаються нерозв’язаними.
Білий дім оприлюднив нові відомості стосовно керівництва Ради, а сам президент нещодавно допустив, що її діяльність може виходити за межі виключно сектора Гази. У той же час формування Ради миру стикається з протидією з боку союзників США, оскільки держави ще вагаються – долучатися до ініціативи чи відмовлятися від участі.
Коли і з якою метою була створена Рада миру?
Про створення Ради миру вперше заявили у вересні як про визначальний елемент 20-пунктного плану адміністрації Трампа стосовно досягнення довготривалого миру в Газі та ширшому регіоні Близького Сходу. У плані її характеризували як новий міжнародний тимчасовий орган, котрий має визначати засади та керувати фінансуванням відбудови Гази до моменту, коли Палестинська автономія завершить програму змін і зможе надійно та результативно відновити контроль над Газою.
У документі було зазначено, що цей орган буде базуватися на найкращих міжнародних стандартах для створення модерного та дієвого управління, яке служитиме мешканцям Гази та сприятиме залученню інвестицій.
Хто очолює Раду миру?
Раду миру очолює президент Трамп, котрий може залишатися на цій посаді до того часу, поки сам не відмовиться від неї.
За інформацією Білого дому, до призначеної “засновницької Виконавчої ради” входять:
- державний секретар США Марко Рубіо;
- спеціальний посланець США Стів Віткофф;
- зять президента Трампа Джаред Кушнер;
- колишній прем’єр-міністр Великої Британії Тоні Блер;
- мільярдер-фінансист Марк Роуен;
- президент Групи Світового банку Аджай Банга;
- радник з національної безпеки Роберт Габріель.
Окремо формується так звана “Виконавча рада Гази”, яка має “сприяти результативному управлінню та наданню послуг найвищого рівня для просування миру, стабільності та добробуту народу Гази”. До її складу входять:
- Стів Віткофф;
- Джаред Кушнер;
- міністр закордонних справ Туреччини Хакан Фідан;
- Алі аль-Таваді, міністр зі стратегічних питань в офісіпрем’єр-міністра Катару;
- керівник розвідки Єгипту генерал Хассан Рашад;
- Тоні Блер, колишнійпрем’єр-міністр Великої Британії;
- Марк Роуен, американськийбізнесмен-мільярдер, головний виконавчий директор (CEO) Apollo GlobalManagement;
- міністерка з питань міжнародного співробітництва ОАЕРім аль-Хашимі;
- болгарський дипломат Ніколай Младенов;
- ізраїльський бізнесмен Якір Габай;
- Сігрід Кааг, колишня віцепрем’єрка Нідерландів іекс-посланниця ООН.
Старшими радниками Ради, відповідальними за щоденну операційну діяльність, призначено:
- Ар’є Лайтстоун;
- Джош Ґруенбаум.
Кого запросили до Ради миру?
Станом на четвер, 22 січня, запрошення отримали понад 50 держав.
Серед них – росія, незважаючи на її триваючу агресію проти України та твердження адміністрації Трампа про те, що рфстановить настільки значну загрозу національній безпеці США, що Сполученим Штатам необхідно придбати Гренландію для протидії їй.
Трамп повідомив, що направив запрошення президенту росії володимиру путіну.
Також було запрошено білорусь, котра підтримує росію у війні проти України. Її керівник олександр лукашенко прийняв запрошення. Отже, критерії, за якими Білий дім визначає перелік запрошених країн, лишаються незрозумілими.
Цинічною виглядає реакція путіна. Очільник кремля під час засідання Ради безпеки рф прокоментував ініціативи президента США та ситуацію навколо Гренландії. Він заявив про готовність направити 1 мільярд доларів із заморожених російських активів до “Ради миру”, куди раніше отримав запрошення від американського лідера.
Хто долучився до Ради миру, а хто відмовився?
Згідно зі словами спеціального посланника США Стіва Віткоффа, до Ради миру погодилися приєднатися до 25 держав, однак публічно про це заявила лише частина з них.
Я вважаю, що у нас вже понад 20, можливо 25 світових лідерів, які дали згоду
– зазначив Віткофф у Давосі.
Серед країн, котрі оголосили про прийняття запрошення: Ізраїль, Єгипет, Азербайджан, Косово, Об’єднані Арабські Емірати, Білорусь, Марокко, Угорщина, Катар і Канада.
Інші держави ще розглядають можливість участі.
Норвегія та Швеція, у середу 21 січня повідомили, що наразі утримуються від участі через занепокоєння умовами приєднання. Франція має намір відмовитися від участі через побоювання, що статут “Ради миру” виходить за межі мандату стосовно Гази та порушує фундаментальні принципи й структуру Організації Об’єднаних Націй.
У відповідь Трамп заявив, що запровадить 200-відсоткові мита на французьке вино та шампанське, якщо Франція не приєднається до Ради миру.
Чи отримала запрошення до “Ради миру” Україна?
Україна отримала запрошення приєднатися до Ради миру, проте президент Володимир Зеленський вважає проблемним членство в ній разом з росією та білоруссю, котрі є ворогами.
Запрошення ми одержали. Дипломати працюють над цим запрошенням. росія наш ворог, білорусь їх союзник. Відверто кажучи, наразі для мене дуже складно уявити, як ми з росією можемо бути разом в тій чи іншій раді. І це не стосується цієї ради миру. Просто росія – це про “раду війни”. І білорусь разом з ними. А саме режим лукашенка
– повідомив Зеленський.
Чи має Рада миру замінити Організацію Об’єднаних Націй?
Президент Трамп заявив, що Рада миру “може” замінити ООН.
Зрозумійте, ООН просто не була особливо корисною. Я великий прихильник потенціалу ООН, але вона ніколи не реалізовувала свій потенціал
– сказав президент США.
Водночас він додав, що ООН треба дозволити продовжувати роботу, адже її потенціал “надзвичайно великий”.
У листопаді 2025 року Рада Безпеки ООН ухвалила резолюцію, яка схвалила створення Ради миру, але з мандатом, обмеженим виключно Газою. Резолюція вітала створення Ради миру “як тимчасової адміністрації з міжнародною правосуб’єктністю”, що має визначати засади та координувати фінансування відбудови Гази. Вона також підтримала 20-пунктний мирний план адміністрації Трампа та дозволила державам, які співпрацюють із Радою, створювати стабілізаційні сили на території Палестини.
Що означає “Рада миру” для світу і у чому небезпека: Історичні паралелі
Теперішні процеси навколо “Ради миру” Трампа нагадують історичну траєкторію Ліги Націй після Першої світової війни. Ліга Націй – це міжнародна організація, утворена після Першої світової війни у 1920 році для унеможливлення війн і гарантування колективної безпеки. Створена як інструмент колективної безпеки, Ліга виявилася нездатною діяти через відсутність згоди великих держав і реальних механізмів примусу. Коли агресори почали відкрито порушувати міжнародне право – Японія в Маньчжурії, Італія в Ефіопії, Німеччина в Європі – інституція втратила авторитет і фактично перестала виконувати свою функцію ще до початку Другої світової війни.
Сьогодні світ знову входить у подібну фазу зламу. Міжнародний порядок демонтується не різко, а через паралельні формати, ситуативні союзи та вибіркове застосування правил. Створення альтернативних механізмів врегулювання поза універсальними нормами означає не реформу, а відмову від спільного правового поля – так само, як у 1930-х роках Лігу Націй витіснили двосторонні домовленості та політика умиротворення. Саме на цю трансформацію звернув увагу прем’єр-міністр Канади Марк Карні, заявивши у Давосі, що “старий порядок вже не повернеться”, а середні держави змушені діяти разом, адже “якщо нас немає за столом, ми стаємо частиною меню”. За його словами, великі країни дедалі частіше використовують економічний примус як інструмент зовнішньої політики, що лише прискорює розпад системи правил.
Особливо небезпечною є логіка інтеграції агресора без відповідальності. У міжвоєнний період це подавалося як шлях до стабільності, але на практиці лише заохочувало застосування сили. Сьогодні аналогічний сигнал створює готовність залучати росію до нових “мирних ініціатив” без припинення війни та покарання за злочини.
Історичні наслідки такого підходу добре відомі: крах Ліги Націй призвів не до миру, а до гонки озброєнь і глобальної війни. Тому нинішнє знецінення ООН і поява “клубів миру” є рухом у зворотному напрямку – до світу, де правила діють лише для слабких.
Для України ця паралель особливо промовиста: саме так у 1930-х роках безпекою менших держав пожертвували заради ілюзії стабільності. Досвід Ліги Націй доводить: такі компроміси не зупиняють війну, а лише відкладають її у значно масштабнішій і руйнівнішій формі.