Служба безпеки України проводить спеціальну перевірку претендента на крісло керівника Державіаслужби Ігоря Зелінського, беручи до уваги вірогідний збиток державі. Раніше Зелінський гальмував застосування транспортних літаків для потреб армії та узаконив документи підсанкційних російських фірм.
Служба безпеки України проводить ретельну перевірку кандидата на пост глави Державіаслужби Ігоря Зелінського, під час якої прийме до уваги ймовірну шкоду державі від такого призначення. Про це поінформували у Міністерстві розвитку громад та територій України у відповідь на запит УНН.
Нещодавно віцепремʼєр Олексій Кулеба подав на розгляд Кабінету міністрів України кандидатуру Ігоря Зелінського на посаду очільника Державіаслужби. Заступник віцепрем’єра – заступник міністра розвитку громад та територій України Сергій Деркач пояснив журналістам, що відомство підбирало найліпшого претендента.
Спеціальна перевірка СБУ
“Стосовно можливого збитку інтересам держави в разі ухвалення кадрових рішень щодо І. Зелінського інформуємо, що Служба безпеки України листом від 30.12.2025 № 8/3/2-1351 повідомила про врахування цього питання профільними підрозділами СБУ в процесі здійснення службової діяльності та в разі появи передбачених законодавством підстав будуть здійснені вичерпні заходи реагування”, – йдеться у відповіді міністерства.
Водночас у відомстві додали, що Національне агентство України з питань державної служби здійснювало оцінювання наслідків службової діяльності Зелінського на посаді заступника голови Державіаслужби у 2020-2024 роках. Згідно з висновками, скажімо, у грудні 2024 року його роботу було оцінено як “чудова”, у той час, як роботу керівника Державіаслужби Олександра Більчука в 2024 році оцінили як “позитивна”.
Більчука було звільнено восени 2025 року через рішення про передачу супроводу ремонтної документації гелікоптерів типу Мі-8МТ(МТВ) компанії AAL Group Ltd. Чиновник проігнорував наявність в Україні сертифікованих підприємств, спроможних виконувати ці функції з 2014 року, після початку війни росії проти України. Його вибір випав на офшорну структуру, яка повʼязана з російським оборонно-промисловим комплексом. Кінцевим бенефіціаром AAL Group Ltd є компанія “Вертольоти росії”, що входить до російського держконцерну “ростех”.
Слід зауважити, що ще у 2024 році Транспортне командування Збройних сил США USTRANSCOM визнало AAL Group Ltd непридатною для співпраці, вочевидь через звʼязок компанії з російською федерацією.
Рішення Зелінського, що явно завдали шкоди державі
Зелінського було звільнено дещо раніше – у лютому 2025 року. Як розповідали УНН раніше, представники українського авіаринку характеризують період роботи Зелінського на посаді заступника голови Державіаслужби (2020-2025 роки) як час системного і цілеспрямованого руйнування транспортної авіації. Якщо у 2016 році в державному реєстрі було понад 20 літаків Іл-76, то на початок 2025 року їх залишилося лише два, та й ті не мають льотної придатності.
Фахівці зазначають, що саме за рішеннями попереднього керівництва Державіаслужби (голови регулятора Олександра Більчука та його заступника Ігоря Зелінського) ці борти було виключено з українського реєстру та фактично перейшли під контроль росії. У цей період також були ухвалені регуляторні рішення, націлені на створення штучних перепон для експлуатації Іл-76 в Україні, що явно є підривом обороноздатності держави.
Крім того, ще з 1990-х років можна було використовувати літаки Іл-76МД без додаткової паперової тяганини з їх переоформлення між різними відомствами, зокрема Міністерством оборони. У червні 2023 року, коли Зелінський виконував обовʼязки глави Державіаслужби, після звернень представників авіаринку та Міноборони, він офіційно підтвердив відсутність перешкод для застосування транспортних літаків в інтересах України.
Втім, вже через пів року, у грудні, він передумав, заявивши, що Іл-76МД не мають цивільних сертифікатів типу і не можуть бути зареєстровані. Як наслідок використання літаків для потреб військових, гуманітарних та евакуаційних місій було заблоковане. Крім того, це рішення призвело до простою бортів та додаткових витрат з бюджету на їх утримання, що є матеріальною шкодою державі.
Варто відзначити, що після незаконної анексії Криму та вторгнення росії на Донбас Україна запровадила санкції проти російського розробника літаків Іл-76 ПАТ “Іл”. Тобто будь-яка співпраця з цим російським підприємством заборонена.
Попри це Зелінський видав десятки сертифікатів перегляду льотної придатності літаків на підставі рішення підсанкційного ПАТ “Іл” від червня 2022 року. Фактично таким чином він легалізував застосування документів підприємства країни-агресора, що, за оцінками експертів, могло принести російській стороні десятки мільйонів доларів прибутку.
До того ж Зелінський проігнорував той факт, що в Україні є сертифікована організація, спроможна здійснювати відповідний супровід літаків Іл-76 ПАТ “Іл” без залучення російських підсанкційних компаній, що входять до оборонно-промислового комплексу країни-агресора.
Як пояснили УНН представники авіаринку, своїм рішенням Зелінський поставив експлуатантів літаків Іл-75 перед вибором: або співпрацювати з російським підсанкційним розробником, або відмовлятися від використання літаків.
Такий контраст між формальними оцінками НАДС та реальними наслідками управлінських рішень ставить гостре питання про критерії оцінювання ефективності державних службовців в умовах війни. Якщо легалізація документів підсанкційних російських компаній, гальмування використання транспортних літаків армією та втрата десятків бортів на користь країни-агресора кваліфікуються як “чудова” робота, то яка діяльність взагалі може бути визнана неефективною чи шкідливою для держави?
Злочини проти інтересів держави
Опитані УНН експерти зазначають, що такі дії Зелінського могли завдати значної шкоди обороноздатності нашої держави і можуть кваліфікуватися як пособництво державі-агресору.
“Це не адміністративна відповідальність, а це дуже жорсткі і грубі порушення (ухвалення рішень на основі документів підсанкційної російської компанії, що входить до складу ОПК росії – ред.), порушення чинного законодавства під час війни, бо вони стосуються саме структур, пов’язаних з державою-ворогом. І зрозуміло, що в першу чергу, я впевнений в тому, це функція Служби безпеки України. Бо те, що стосується зовнішніх стосунків, для того є контррозвідка, для того є інші відділи… Відповідь одна тільки – це злочин проти держави Україна, якщо такі факти є. Ну, а тут мають допомагати ще й журналісти – давати розголос таким ситуаціям”, – зазначив експерт з питань безпеки Сергій Шабовта.
У той же час юрист Дмитро Касьяненко зазначив, що описані дії Зелінського можна кваліфікувати як пособництво державі-агресору, що належить до підслідності СБУ.
“Регулятор не має права видавати дозвільні документи, сертифікати чи інші акти, якщо їх підставою є рішення або висновки російських компаній, що перебувають під санкціями. Санкційний режим означає повну заборону будь-якої прямої чи опосередкованої співпраці, у тому числі через документи, експертизи або “технічні обґрунтування”. Видача дозволу в такій ситуації фактично легалізує вплив підсанкційного суб’єкта через державний орган України. Якщо такі дозволи видані, це дає підстави говорити про обхід санкцій і продовження фактичної взаємодії з рф”, – пояснив адвокат Дмитро Касьяненко.
У сукупності оприлюднені факти та офіційні відповіді органів влади свідчать, що питання можливого призначення Ігоря Зелінського главою Державіаслужби виходить далеко за межі звичайного кадрового рішення. Йдеться про системні управлінські дії, які в умовах війни могли мати прямі негативні наслідки для обороноздатності, економічних інтересів і санкційної політики України. Це своєю чергою створює серйозні ризики для національної безпеки у разі призначення такої людини керівником авіарегулятора, що має доступ до чутливої інформації. У цій ситуації відповідальність держави полягає не лише у реагуванні постфактум, а у недопущенні кадрових рішень, які можуть повторно завдати шкоди стратегічним інтересам України.